Аудіокнига Ліна Костенко - Дощ полив


Начитано:
Жанр:
Час запису: 0:00:27
0:00
0:00
0:00
файл
Гучність 100%
Автопауза через 50 хв
Швидкість читання 1x

Слухати аудіокнигу "Ліна Костенко - Дощ полив" онлайн українською мовою

Дощ полив, і день такий полив'яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив'яний,
блискавки визбирує в траві.

Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви, і порожній шлях...
Ген корів розсипана квасолька
доганяє хмари у полях.
В прослухане
В обране
Інші книги автора «Ліна Костенко» подивитись все
Ліна Костенко — Умирають майстри Наталка Суп
7558
0
10
Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану. В барельєфах печалі уже їм спинилася мить. А підмайстри іще не зробились майстрами. А робота не жде. Її треба робить. І приходять якісь безпардонні пронози. Потираючи руки, беруться за Ліна Костенко — Умирають майстри
Ліна Костенко — Крила Богдан Ступка
45436
0
10
А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. Ліна Костенко — Крила
Ліна Костенко — Я вранці голос горлиці люблю Ірина Радченко
7515
0
10
У вірші Ліна Костенко зображує любов до природи у її найрізноманітніших проявах. Авторка оспівує красу природи, яка так сильно відрізняється від перед шумного міста. Ліна Костенко — Я вранці голос горлиці люблю
Ліна Костенко — Біла симфонія Наталка Суп
8107
0
10
Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу. А ліс, як дрейфуюча шхуна, скрипів, у льоди закутий… І хлопець, зворушливо юний, сказав із дорослим смутком: – Ти пісня моя лебедина, ост Ліна Костенко — Біла симфонія
Ліна Костенко - Спини мене Даша Трегубова
13240
0
10
Спини мене отямся і отям така любов буває раз в ніколи вона ж промчить над зламаним життям за нею ж будуть бігти видноколи вона ж порве нам спокій до струни вона ж слова поспалює вустами спини мене спини і схамени ще поки можу дум Ліна Костенко - Спини мене
Ліна Костенко — Десь, кажуть, є гора Юлія Саніна
13111
0
10
Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці, О горе тій горі, о горе тим лісам! Десь кажуть, там колись проходили мисливці і пташку принести казали своїм псам. І кажуть, що один убив таку співучу, що заніміли всі, і змовкли ті ліси Ліна Костенко — Десь, кажуть, є гора
Інші книги виконавця «Альона Альона» подивитись все
Ліна Костенко - Кольорові миші Альона Альона
20173
0
10
Давно, іще в шістсот якомусь році, ну, цебто більш як три віки тому, коли носили шпаги ще при боці і розважали стратами юрму, коли відьом палили при народі, коли наук не знали ще ладом, — кажу, давно, кажу, у Вишгороді підсудна Ан Ліна Костенко - Кольорові миші
Євген Плужник — Ніч... а човен - як срібний птах Альона Альона
11787
0
10
Ніч... а човен — як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) ...Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! І над нами, й під нами горять світи... І внизу, і вгорі глибини... О, який же прекрасний ти, Світ Євген Плужник — Ніч... а човен - як срібний птах
Тарас Шевченко - Мені однаково, чи буду Альона Альона
45484
0
10
Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими, І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу — Малого сліду Тарас Шевченко - Мені однаково, чи буду
Ліна Костенко - Доля Альона Альона
7718
0
10
Наснився мені чудернацький базар: під небом у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі. Одні були царівен не гірш, а другі – як бідні Міньйони. Хту купляв собі Долю за гріш. А хто – і за мільони. Ліна Костенко - Доля
Ліна Костенко - Чайка на крижині Альона Альона
15958
0
10
В цьому році зима не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав. Пошукала, поплакала... Що ж робити? — Бідувала в старій із торішніх зів'ялих трав. Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць. Сперечалася з Ліна Костенко - Чайка на крижині
Ліна Костенко - Дощ полив Альона Альона
16742
0
10
Дощ полив, і день такий полив'яний. Все блищить, і люди як нові. Лиш дідок старесенький, кропив'яний, блискавки визбирує в траві. Струшується сад, як парасолька. Мокрі ниви, і порожній шлях... Ген корів розсипана квасолька доганяє Ліна Костенко - Дощ полив
Схожі книги подивитись все
Станіслав Тельнюк — Передосіння Галина Тельнюк
4371
0
10
«Передосіння» — це розповідь про спокійний серпневий день. Автор наповнив вірш легкість, теплотою та коханням, додавши описи природи, звуків та текстур. Станіслав Тельнюк — Передосіння
Станіслав Тельнюк — Камінна хмара іздалік... Галина Тельнюк
3661
0
10
У творі «Камінна хмара іздалік...» Станіслав Тописує морський пейзаж. Автор привертає увагу до краси, навіює читачеві любов до природи… Просить його: «Мовчи, завмри і пильно слухай, як обертається Земля». Станіслав Тельнюк — Камінна хмара іздалік...
Станіслав Тельнюк — Перед грозою Галина Тельнюк
4089
0
10
У вірші Станіслав Тельнюк розкриває світ чаруючої природи перед грозою. Автор майстерно диригує оркестром слів, звуки зливаються воєдино та переносять читача в хвилюючий момент початку зливи. Митець грає контрастами: «І липа квітн Станіслав Тельнюк — Перед грозою
Сергій Жадан – Тому що ніколи тебе не вирвеш… Даша Трегубова
8441
0
10
Аудіопоезія в начитуванні Даші Трегубової з благодійного бієнале «Крила маю». «Крила маю» – перше бiєнале поезiï, що пройшло в Києві у вересні 2021 року . Це по-справжньому особлива подія, де українські зірки, громадські діячі, по Сергій Жадан – Тому що ніколи тебе не вирвеш…
Іван Франко — Не пора Ірина Ярема
9310
0
10
Іван Франко написав вірш «Не пора…» у складний для себе період арештів і переслідувань. Поезія належить до циклу «Україна». «Не пора…» — це послання до народу. Автор адресував вірш українцям Російської та Австро-Угорської імперій. Іван Франко — Не пора
Тарас Шевченко - Мені однаково, чи буду Альона Альона
45484
0
10
Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими, І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу — Малого сліду Тарас Шевченко - Мені однаково, чи буду