Аудіокнига Борис Грінченко - Я кохаю ті хмари похмурі


Начитано:
Жанр:
Час запису: 00:00:28
0:00
0:00
0:00
файл
Гучність 100%
Автопауза через 50 хв
Швидкість читання 1x

Слухати аудіокнигу "Борис Грінченко - Я кохаю ті хмари похмурі" онлайн українською мовою

Я кохаю ті хмари похмурі,
Що під час велетенської бурі
Як озвуться, то слово їх — грім,
А ударять — перуном палким, —
І здригнеться земля серед бурі,
Як гуркоче розгніваний грім.

Я кохаю ту квітку маленьку,
Що і вітрик зламає бідненьку:
У громами сполохані дні
Захищить її любо мені,
Боронити від лиха бідненьку
В блискавками сполохані дні.
В прослухане
В обране
Інші книги автора «Борис Грінченко» подивитись все
Борис Грінченко - Я кохаю ті хмари похмурі Анна Ступак
2142
0
10
Я кохаю ті хмари похмурі, Що під час велетенської бурі Як озвуться, то слово їх — грім, А ударять — перуном палким, — І здригнеться земля серед бурі, Як гуркоче розгніваний грім. Я кохаю ту квітку маленьку, Що і вітрик зламає бідн Борис Грінченко - Я кохаю ті хмари похмурі
Борис Грінченко - Без хліба Андрій Рудий
11433
0
10
«Без хліба» — оповідання Бориса Грінченка 1884 року. У творі зображується соціальна несправедливість та бідність українських селян. Борис Грінченко - Без хліба
Борис Грінченко – Дівчина Леся Катерина Котенко
2577
0
10
Борис Грінченко – Дівчина Леся
Борис Грінченко - Матері Богдан Цокало
1631
0
10
Ти надо мною в темні ночі Ніколи не стуляла очі, Мене малого доглядала І сповивала, і кохала, Малому виглядала долю Й благала бога, щоб ніколи Не довелось мені на світі Із лихом, з горем вкупі жити; І все кохання, що палало У тебе Борис Грінченко - Матері
Борис Грінченко - Два Морози Олександра Кравчук
2777
0
10
У казці «Два морози» є соціальне забарвлення, вона оповідає про моральну перевагу простого трударя над паном. В ній багато і тепло зодягнений пан, який не звик до тріскучих морозів, швидше замерз, ніж убогий селянин, у якого «кожу Борис Грінченко - Два Морози
Борис Грінченко - Дурень думкою багатіє Вадим Лисюк
5538
0
10
Борис Грінченко - Дурень думкою багатіє
Інші книги виконавця «Анна Ступак» подивитись все
Борис Грінченко - Я кохаю ті хмари похмурі Анна Ступак
2142
0
10
Я кохаю ті хмари похмурі, Що під час велетенської бурі Як озвуться, то слово їх — грім, А ударять — перуном палким, — І здригнеться земля серед бурі, Як гуркоче розгніваний грім. Я кохаю ту квітку маленьку, Що і вітрик зламає бідн Борис Грінченко - Я кохаю ті хмари похмурі
Борис Грінченко - Сорока Анна Ступак
2006
0
10
Борис Грінченко - Сорока
Схожі книги подивитись все
Андрій Малишко — Пісня про рушник Марта Адамчук
17252
0
10
«Малишко — один із найяскравіших наших національних поетів... він згорів дочасно, впав на півшляху, полишивши нам золоті розсипи своїх поезій, нев’янучу красу своїх пісень» (Олесь Гончар). У творі «Пісня про рушник» автор порушує Андрій Малишко — Пісня про рушник
Taras Shevchenko — Zapovit Yevhenii Bulda
28151
0
10
Taras Shevchenko was a Ukrainian poet, prose writer, thinker, and painter. He is a national hero and symbol of Ukraine. Shevchenko's works have been translated into more than 100 languages. Monuments to him have been erected in 44 Taras Shevchenko — Zapovit
Борис Грінченко - Сорока Анна Ступак
2006
0
10
Борис Грінченко - Сорока
Ліна Костенко — Страшні слова, коли вони мовчать Наталка Суп
97709
0
10
Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, Ліна Костенко — Страшні слова, коли вони мовчать
Василь Голобородько — Наша мова Євген Кошовий
10131
0
10
Вірш «Наша мова» — це своєрідний заспів до збірки «Калина об Різдві». У ньому автор звертається до мотиву мови як генетичного коду нації. На перший погляд, поезія дуже проста за бу­довою — складається лише із двох строф, не має ба Василь Голобородько — Наша мова
Василь Симоненко — Задивляюсь у твої зіниці Олександр Овдієнко
17695
0
10
З любов’ю сина і пристрастю справжнього патріота Симоненко говорить у поезії «Задивляюсь у твої зіниці...» про Україну. Тема вічна, але автор знайшов свої, симоненківські, інтонації — прості, щирі й водночас піднесені. За формою ц Василь Симоненко — Задивляюсь у твої зіниці