Аудіокнига Борис Грінченко - Сорока


Начитано:
Жанр:
Час запису: 00:01:44
0:00
0:00
0:00
файл
Гучність 100%
Автопауза через 50 хв
Швидкість читання 1x

Слухати аудіокнигу "Борис Грінченко - Сорока" онлайн українською мовою

В прослухане
В обране
Інші книги автора «Борис Грінченко» подивитись все
Борис Грінченко - Та де вона Богдан Цокало
2690
0
10
Та де вона? Невже її й не мати? А вітер знов неначе повійнув — «Гей-гей, воли, не гайтеся орати!» Далекий згук за вітром долинув. Це там орач оре велику ниву Серед твердих незайманих степів І заклика на працю неліниву — Я в тих сл Борис Грінченко - Та де вона
Борис Грінченко - Під тихими вербами Максим Тимченко
21347
0
10
«Під тихими вербами» Бориса Грінченка — друга частина дилогії, продовження повісті «Серед темної ночі». Тут так само гостро звучить проблема соціальної несправедливості, твір має символічне закінчення, яке втілює надію на світле м Борис Грінченко - Під тихими вербами
Борис Грінченко - Сам собі пан Аня Ліс
13427
0
10
«Сам собі пан» Бориса Грінченка – гумористично-сатиричне оповідання про селянина, який витратив останні гроші на те, аби побути паном. Автор висміює панів і симпатизує кмітливому Данилу, який шукав права людського, а не панського, Борис Грінченко - Сам собі пан
Борис Грінченко - Весняні сонети Альона Узлюк
6744
0
10
«Весняні сонети» Бориса Грінченка - то незрівнянний поетичний цикл, в центрі якого весна, як уособлення пробудження, нового життя та оновлення. Тут поміж пейзажними образами паралелізмами вимальовуються інтимні та громадянські мот Борис Грінченко - Весняні сонети
Борис Грінченко - Снігурка Катерина Некрасова
5383
0
10
Борис Грінченко - Снігурка
Борис Грінченко - Без хліба Андрій Рудий
13452
0
10
«Без хліба» — оповідання Бориса Грінченка 1884 року. У творі зображується соціальна несправедливість та бідність українських селян. Борис Грінченко - Без хліба
Інші книги виконавця «Анна Ступак» подивитись все
Борис Грінченко - Сорока Анна Ступак
3411
0
10
Борис Грінченко - Сорока
Борис Грінченко - Я кохаю ті хмари похмурі Анна Ступак
3050
0
10
Я кохаю ті хмари похмурі, Що під час велетенської бурі Як озвуться, то слово їх — грім, А ударять — перуном палким, — І здригнеться земля серед бурі, Як гуркоче розгніваний грім. Я кохаю ту квітку маленьку, Що і вітрик зламає бідн Борис Грінченко - Я кохаю ті хмари похмурі
Схожі книги подивитись все
Юлія Саніна - Інші Юлія Саніна
13116
0
10
знаєш, а інші писали мені вірші відчиняли для мене горища діставали квіти з душі інші були ніжніші, інші були смішні інші були відважні, коли грози ревли страшні інші мене ловили, солодко, а вночі інші мене дурили голосно сміючись Юлія Саніна - Інші
Тарас Шевченко — Чигрине, Чигрине... Федір Стригун
6932
0
10
«Чигрине, Чигрине» — вірш Тараса Шевченка, написаний у 1844 року в Москві. Твір написано під враженням після відвідання гетьманської столиці Чигирина. Вірш «Чигрине, Чигрине…» відкриває рукописну збірку Т. Шевченка. Це медитативно Тарас Шевченко — Чигрине, Чигрине...
Ліна Костенко — Страшні слова, коли вони мовчать Наталка Суп
107892
0
10
Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, Ліна Костенко — Страшні слова, коли вони мовчать
Юлія Бережко-Камінська — Так сухо, що трави на шепіт зійшли Ігор Поліщук
3687
0
10
Юлія Бережко-Камінська — журналістка, редакторка друкованих видань, організаторка численних мистецьких заходів – вечорів камерної та класичної музики, оперного співу, поезії, співорганізатор Всеукраїнського фестивалю поезії та авт Юлія Бережко-Камінська — Так сухо, що трави на шепіт зійшли
Ліна Костенко — Синівська молитва Даша Астаф’єва
7014
0
10
Я додому пишу нечасто, хоч забралась в таку далечінь. Заважає мені то щастя, то розваги, то просто лінь. Мамо моя, не сумуй... Щиру правду тобі скажу - до неправди душа не лежить: я ніколи в житті не тужу, бо не маю від чого тужит Ліна Костенко — Синівська молитва
Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі... Галина Тельнюк
4038
0
10
«Десь зорі тихі...» — ліричний вірш Станіслава Тельнюка, що описує пейзажі, навіює спокій. Автор згадує сільську природу та порівнює її з природою міста. Він робить акцент на тиші, спокої, оповідаючи, як сплять дерева та як навшпи Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі...