Аудіокнига Леся Українка — Стояла я і слухала весну


Начитано:
Жанр:
Час запису: 00:00:21
0:00
0:00
0:00
файл
Гучність 100%
Автопауза через 50 хв
Швидкість читання 1x

Слухати аудіокнигу "Леся Українка — Стояла я і слухала весну" онлайн українською мовою

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.
В прослухане
В обране
Інші книги автора «Леся Українка» подивитись все
Леся Українка - Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами Людмила Ляхевич
4007
0
10
"Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами" - лірична сповідь однієї з найкращих українських письменниць. Леся Українка - Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами
Леся Українка — Стояла я і слухала весну Наталка Суп
7390
0
10
Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії Леся Українка — Стояла я і слухала весну
Леся Українка - Слово, чому ти не твердая криця Аня Ліс
253
0
10
Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? Ти, моя щира, гартована мова, Я тебе видобуть з піхви готова, Тільки ж ти кров з мого серця Леся Українка - Слово, чому ти не твердая криця
Леся Українка — Ангел помсти Даша Астаф’єва
7305
0
10
Ангел помсти Леся Українка У темряві таємній серед ночі До мене часто гість непевний приліта, Він поглядом жахає і віта, Мов зірка Марс кривава, сяють очі. Всміхається мені страшний посланець, Я бачу в усміху ненависть і любов, На Леся Українка — Ангел помсти
Леся Українка — Давня казка Вікторія Шабранська
9949
0
10
«Давню казку» Леся Українка написала в 1893 році, коли була вже зрілою поетесою. Твір «Дивна казка» вперше був опублікований в львівському журналі «Життя і слово» за 1896 рік, а пізніше - в другій збірці віршів «Думи і мрії». У ча Леся Українка — Давня казка
Леся Українка - Конвалія Максим Тимченко
8515
0
10
Конвалія Леся Українка Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким. Та недовго навтішалась Конвалія біла, – І їй рука чоловіча Віку вкоротила. Ой понесли конвалію У високу залу, Понесла її з со Леся Українка - Конвалія
Інші книги виконавця «Наталка Суп» подивитись все
Ліна Костенко — Страшні слова, коли вони мовчать Наталка Суп
13160
0
10
Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, Ліна Костенко — Страшні слова, коли вони мовчать
Ліна Костенко — Біла симфонія Наталка Суп
3555
0
10
Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу. А ліс, як дрейфуюча шхуна, скрипів, у льоди закутий… І хлопець, зворушливо юний, сказав із дорослим смутком: – Ти пісня моя лебедина, ост Ліна Костенко — Біла симфонія
Ліна Костенко — Розкажу Наталка Суп
3107
0
10
Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік. І минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн, — на сьогодні, на завтра, назавжди! — ти залишишся в серці моїм. Ліна Костенко — Розкажу
Ліна Костенко — Умирають майстри Наталка Суп
2696
0
10
Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану. В барельєфах печалі уже їм спинилася мить. А підмайстри іще не зробились майстрами. А робота не жде. Її треба робить. І приходять якісь безпардонні пронози. Потираючи руки, беруться за Ліна Костенко — Умирають майстри
Леся Українка — Стояла я і слухала весну Наталка Суп
7390
0
10
Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії Леся Українка — Стояла я і слухала весну
Ліна Костенко — І скаже світ... Наталка Суп
2683
0
10
І скаже світ: — Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов — на грані маячні і віра — у наївності на грані. Що можеш ти, розгублене дитя, зробити для вселюдського прогресу? — Я можу тільки кинути життя історії Ліна Костенко — І скаже світ...
Схожі книги подивитись все
Дмитро Загул - Бабине літо Сергій Бриль
3137
0
10
Упали приморозки ранні На молоду озимину… Берези в білому убранні Гудуть мелодію сумну. В ці дні, задумливо-багряні, Я свого серця не збагну. Снується біле павутиння; Тоненька нитка павука. Струна настроєна осіння Така струнка та Дмитро Загул - Бабине літо
Іван Манжура - Ренегат Оксана Півонос (Ксюша Зотова)
1983
0
10
Іван Манжура - Ренегат
Галина Тельнюк — Мені твої сніги болять... Галина Тельнюк
1386
0
10
«Мені твої сніги болять...» — вірш з інтимної лірики Галі Тельнюк. Ця поезія — звертання до того, хто завдав болі, хвилювань. Епітети «далекий», «холодний» додають нотки суму та байдужості у вірш.. Галина Тельнюк — Мені твої сніги болять...
Павло Грабовський - Плаче небо, вкрите хмарами… Тетяна Асєєва
2787
0
10
Плаче небо, вкрите хмарами, Що над нами восени Без кінця пливуть отарами Із сумної сторони. Темний гай додолу хилиться, Буйне листя опада; Різва пташка не осмілиться В поле вилетіть з гнізда. Тільки галич перелякана Скиглить, згра Павло Грабовський - Плаче небо, вкрите хмарами…
Ліна Костенко - По сей день Посейдон посідає свій трон Ліля Ребрик
1926
0
10
По сей день Посейдон посідає свій трон. У правиці тримає тризуба. В голубій одіссеї реліктових крон причаїлась і зваба, і згуба. За кущами заліг як не Фавн, то Амур. А мужчини високі і мужні. І виходить із піни антична ґламур, вил Ліна Костенко - По сей день Посейдон посідає свій трон
Василь Симоненко — Є тисячі доріг... Вікторія Шабранська
4105
0
10
Вірш «Є тисячі доріг...» Симоненко написав за кілька місяців до смерті. У поезії автор розкрив деталі свого життєвого шляху, передав хвилювання та вагання. Митець згадує батьківську ниву, акцентує увагу на тому, що вона його, така Василь Симоненко — Є тисячі доріг...