Аудіокнига Борис Грінченко - Без хліба


Начитано:
Час запису: 00:28:36
0:00
0:00
0:00
файл
Гучність 100%
Автопауза через 50 хв
Швидкість читання 1x

Слухати аудіокнигу "Борис Грінченко - Без хліба" онлайн українською мовою

«Без хліба» — оповідання Бориса Грінченка 1884 року. У творі зображується соціальна несправедливість та бідність українських селян.
В прослухане
В обране
Інші книги автора «Борис Грінченко» подивитись все
Борис Грінченко - Моє щастя Поліна Ткач
14829
0
10
Борис Грінченко “Моє щастя” Ніжна інтимна лірика з неочікуваним фіналом. Варто умовно поділити цю поезію на три етапи: перший, коли автор розмірковує над земними багатствами і благами та натякає, що для нього це не важливо (“нехай Борис Грінченко - Моє щастя
Борис Грінченко - Сорока Анна Ступак
3436
0
10
Борис Грінченко - Сорока
Борис Грінченко - Під тихими вербами Максим Тимченко
21418
0
10
«Під тихими вербами» Бориса Грінченка — друга частина дилогії, продовження повісті «Серед темної ночі». Тут так само гостро звучить проблема соціальної несправедливості, твір має символічне закінчення, яке втілює надію на світле м Борис Грінченко - Під тихими вербами
Борис Грінченко - Сам собі пан Аня Ліс
13447
0
10
«Сам собі пан» Бориса Грінченка – гумористично-сатиричне оповідання про селянина, який витратив останні гроші на те, аби побути паном. Автор висміює панів і симпатизує кмітливому Данилу, який шукав права людського, а не панського, Борис Грінченко - Сам собі пан
Борис Грінченко - Сірко Софія Середа
7262
0
10
Борис Грінченко - Сірко
Борис Грінченко - Я кохаю ті хмари похмурі Анна Ступак
3057
0
10
Я кохаю ті хмари похмурі, Що під час велетенської бурі Як озвуться, то слово їх — грім, А ударять — перуном палким, — І здригнеться земля серед бурі, Як гуркоче розгніваний грім. Я кохаю ту квітку маленьку, Що і вітрик зламає бідн Борис Грінченко - Я кохаю ті хмари похмурі
Інші книги виконавця «Андрій Рудий» подивитись все
Борис Грінченко - Без хліба Андрій Рудий
13474
0
10
«Без хліба» — оповідання Бориса Грінченка 1884 року. У творі зображується соціальна несправедливість та бідність українських селян. Борис Грінченко - Без хліба
Євген Маланюк — Уривок з поеми Андрій Рудий
16574
0
10
«Уривок з поеми» слугує яскравим прикладом «козацької лірики». Перед чи­тачем з’являються імена Б. Хмельницького, І. Мазепи, М. Залізняка, І. Гонти, а також образи січовика, отамана, Січі. Використавши козацьку тематику, Є. Маланю Євген Маланюк — Уривок з поеми
Схожі книги подивитись все
Збірка оповідань Сергій Левчук
5989
0
10
Короткі новорічні історії про дива, перемоги і надії українців, про чари і новорічні традиції. Це оповідання фіналістів літературного конкурсу творчого об'єднання «Літавиця». Збірка оповідань
Борис Грінченко - Без хліба Андрій Рудий
13474
0
10
«Без хліба» — оповідання Бориса Грінченка 1884 року. У творі зображується соціальна несправедливість та бідність українських селян. Борис Грінченко - Без хліба
Марко Вовчок - Павло Чорнокрил Ольга Гайдай
15775
0
10
“Павло Чорнокрил - оповідання, просочене глибоким розкриттям психології людини, протікаючими характеротворчо-функціональними змінами характеру. Тут письменниця ставить абстрактну моральну проблему – вбивство людини та його тяжкі н Марко Вовчок - Павло Чорнокрил
Айзек Азімов — А якщо... Ірина Чураченко
12966
0
10
Чоловік та дружина подорожують поїздом із Бостона до Нью-Йорка. Їхнім попутником є таємничий пан Якщо, який показує їм на портативному пласкому екрані, як склались би їхні взаємовідносини, якби не відбулась одна крихітна подія. Айзек Азімов — А якщо...
Валер’ян Підмогильний — Третя революція Валерій Клименко
9317
0
10
Валер’ян Підмогильний — одна з найпомітніших постатей в історії української прози. Із 36 років життя цей оригінальний письменник понад 18 присвятив літературі Повість В. Підмогильного «Третя революція» була своє­рідним другим етап Валер’ян Підмогильний — Третя революція
Вікторія Угрюмова — Така собі епітафія Ірина Чураченко
5507
0
10
Оповідання. Трохи ностальгічне, трохи казкове. Не дитяче. Про Київ, домовичка та може про... самотність? Для теплого вечора, з чашечкою чогось смачного. Вікторія Угрюмова — Така собі епітафія