Аудіокнига Валентина Рибаченко - Ще трішки


Начитано:
Час запису: 00:13:32
0:00
0:00
0:00
файл
Гучність 100%
Автопауза через 50 хв
Швидкість читання 1x

Слухати аудіокнигу "Валентина Рибаченко - Ще трішки" онлайн українською мовою

Ця історія про світ майбутнього та Україну після перемоги. Веселе антиутопічне оповідання з елементами русофобії.
В прослухане
В обране
Інші книги автора «Валентина Рибаченко» подивитись все
Валентина Рибаченко - Ще трішки Сергій Левчук
3645
0
10
Ця історія про світ майбутнього та Україну після перемоги. Веселе антиутопічне оповідання з елементами русофобії. Валентина Рибаченко - Ще трішки
Інші книги виконавця «Сергій Левчук» подивитись все
Володимир Вакуленко - Три засніжені історії Сергій Левчук
12357
0
10
Збірка казок «Три засніжені історії» Володимира Вакуленка: «Пихата ялинка», «Король вірусів»і «Святий Миколай». Володимир Вакуленко - Три засніжені історії
Дара Корній - Чорнобай із Чорнобаївки Сергій Левчук
5051
0
10
Казка сучасної української письменниці присвячена українським Бабаям... Дара Корній - Чорнобай із Чорнобаївки
Дара Корній - Про рудого лиса із Рудого лісу Сергій Левчук
3314
0
10
Казка сучасної української письменниці про рудого Лиса із "Рудого" (Іржавого) лісу. Події оповідки для дітей відбуваються недалеко від Чорнобильської атомної електростанції... Дара Корній - Про рудого лиса із Рудого лісу
Ігор Антонюк - Шепіт сосен Сергій Левчук
6454
0
10
Десь там, у дитинстві, ми набуваємо своїх найпотаємніших страхів. Знаємо, що зараз налякаємося, але гра тіней манить нас. Оповідання «Шепіт сосен» з однойменної зібірки Ігоря Антонюка. У ній про бажання, мрії, історіїї людей... ал Ігор Антонюк - Шепіт сосен
Збірка оповідань Сергій Левчук
5650
0
10
Короткі новорічні історії про дива, перемоги і надії українців, про чари і новорічні традиції. Це оповідання фіналістів літературного конкурсу творчого об'єднання «Літавиця». Збірка оповідань
Пиво для Папи Сергій Левчук
6945
0
10
Брат Домінік втратив ногу в бою десять років тому. Тепер він тихо живе в монастирі та робить усе для того, щоби його ніхто не чіпав. І коли абат відрядив його до Рима з цінним вантажем – пивом для Папи – він навіть не здогадувався Пиво для Папи
Схожі книги подивитись все
Олександр Довженко — Мати Олексій Смехов
8896
0
10
У творі автор розповідає про материнську любов простої селянки. Проводила Марія Стоян на війну свого сина Василя. Аж ось лютою зимою завітали до її оселі поранені радянські льотчики, і Марія протягом двох тижнів ховала їх, добре з Олександр Довженко — Мати
Михайло Коцюбинський - Що записано в книгу життя Любов Базів
8924
0
10
«Що записано в книгу життя» — оповідання українського письменника Михайла Коцюбинського, написане у 1911 році в Чернігові. Новела вказує на діалектику життя і смерті, антиномічність яких увиразнюється прагненням живого до життя і Михайло Коцюбинський - Що записано в книгу життя
Валер’ян Підмогильний — В епідемічному бараці Валерій Клименко
6533
0
10
Проблема одвічності й незалежності від волі людини життя на землі глибоко трактується в оповіданні «В епідемічному бараці». В епідемічному бараці панує смерть. Там умирають приречені люди. Але поза стінами бараку буяє, цвіте і смі Валер’ян Підмогильний — В епідемічному бараці
Валер’ян Підмогильний — Син Валерій Клименко
9163
0
10
Оповідання Валер’яна Підмогильного «Син» було актуальним і глибоко психологічним, мало широкий попит серед читачів. У ньому розповідається про голод 1921—1923 рр. в Україні. В автобіографічних нотатках письменник вважав цей твір о Валер’ян Підмогильний — Син
Валер’ян Підмогильний — Військовий літун Валерій Клименко
6512
0
10
Вперше оповідання «Військовий літун» було надруковано в журналі «Червоний шлях». Попередня згадка про оповідання з'явилася в «Літературно-мистецькій хроніці» журналу «Нова громада». Історія публікації оповідання характерна тим, що Валер’ян Підмогильний — Військовий літун
Вікторія Угрюмова — Така собі епітафія Ірина Чураченко
5401
0
10
Оповідання. Трохи ностальгічне, трохи казкове. Не дитяче. Про Київ, домовичка та може про... самотність? Для теплого вечора, з чашечкою чогось смачного. Вікторія Угрюмова — Така собі епітафія