Аудіокнига Ліна Костенко - По сей день Посейдон посідає свій трон


Начитано:
Жанр:
Час запису: 00:01:10
0:00
0:00
0:00
файл
Гучність 100%
Автопауза через 50 хв
Швидкість читання 1x

Слухати аудіокнигу "Ліна Костенко - По сей день Посейдон посідає свій трон" онлайн українською мовою

По сей день Посейдон посідає свій трон.
У правиці тримає тризуба.
В голубій одіссеї реліктових крон
причаїлась і зваба, і згуба.

За кущами заліг як не Фавн, то Амур.
А мужчини високі і мужні.
І виходить із піни антична ґламур,
виливаючи море із мушлі.

Понад хмари стоїть величавий Парнас.
На Олімпі лютує Юнона.
І Пегас, як фугас, пролетів і погас,
зачепивши крилом Посейдона.

Просто хочеться моря. Ні Скілл, ні Харибд.
І богиню із піни, невзуту.
Поки танкер якийсь не наскочить на риф
й не розіллє муари мазуту.
В прослухане
В обране
Інші книги автора «Ліна Костенко» подивитись все
Ліна Костенко - Дощ полив Альона Альона
15859
0
10
Дощ полив, і день такий полив'яний. Все блищить, і люди як нові. Лиш дідок старесенький, кропив'яний, блискавки визбирує в траві. Струшується сад, як парасолька. Мокрі ниви, і порожній шлях... Ген корів розсипана квасолька доганяє Ліна Костенко - Дощ полив
Ліна Костенко - Доля Альона Альона
6994
0
10
Наснився мені чудернацький базар: під небом у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі. Одні були царівен не гірш, а другі – як бідні Міньйони. Хту купляв собі Долю за гріш. А хто – і за мільони. Ліна Костенко - Доля
Ліна Костенко - Вечірнє сонце, дякую за день Ліля Ребрик
30423
0
10
Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому. За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти. За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора Ліна Костенко - Вечірнє сонце, дякую за день
Ліна Костенко — Крила Богдан Ступка
42490
0
10
А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. Ліна Костенко — Крила
Ліна Костенко — Страшні слова, коли вони мовчать Наталка Суп
104106
0
10
Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, Ліна Костенко — Страшні слова, коли вони мовчать
Ліна Костенко - Спини мене Даша Трегубова
11917
0
10
Спини мене отямся і отям така любов буває раз в ніколи вона ж промчить над зламаним життям за нею ж будуть бігти видноколи вона ж порве нам спокій до струни вона ж слова поспалює вустами спини мене спини і схамени ще поки можу дум Ліна Костенко - Спини мене
Інші книги виконавця «Ліля Ребрик» подивитись все
Ліна Костенко - По сей день Посейдон посідає свій трон Ліля Ребрик
7012
0
10
По сей день Посейдон посідає свій трон. У правиці тримає тризуба. В голубій одіссеї реліктових крон причаїлась і зваба, і згуба. За кущами заліг як не Фавн, то Амур. А мужчини високі і мужні. І виходить із піни антична ґламур, вил Ліна Костенко - По сей день Посейдон посідає свій трон
Павло Тичина — О панно Інно Ліля Ребрик
17789
0
10
Поезія «О панно Інно» — найвідоміший зразок інтимної лірики П. Тичини. Провідним мотивом є нестерпна туга за втраченим коханням, поєднана зі світлим спогадом про нього. Цей вірш сповнений краси, ніжності, чистоти. Цьому сприяють й Павло Тичина — О панно Інно
Борис Олійник - Пісня про матір Ліля Ребрик
21660
0
10
Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу. — Куди ж це ви, мамо?! — сполохано кинулись діти, — Куди ви, б Борис Олійник - Пісня про матір
Ліна Костенко - Вечірнє сонце, дякую за день Ліля Ребрик
30423
0
10
Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому. За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти. За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора Ліна Костенко - Вечірнє сонце, дякую за день
Павло Тичина - Одчиняйте двері Ліля Ребрик
6793
0
10
Одчиняйте двері — Наречена йде! Одчиняйте двері — Голуба блакить! Очі, серце і хорали Стали, Ждуть… Одчинились двері — Горобина ніч! Одчинились двері — Всі шляхи в крові! Незриданними сльозами Тьмами Дощ… Павло Тичина - Одчиняйте двері
Схожі книги подивитись все
Юлія Саніна - Інші Юлія Саніна
12356
0
10
знаєш, а інші писали мені вірші відчиняли для мене горища діставали квіти з душі інші були ніжніші, інші були смішні інші були відважні, коли грози ревли страшні інші мене ловили, солодко, а вночі інші мене дурили голосно сміючись Юлія Саніна - Інші
Василь Пачовський - До схід сонця Юлія Колісник
5537
0
10
Якби я повірив, що в нашій країні Тепер сходить сонце, та вже не криваве — Росли б мені в грудях пісні солов’їні Під хмарою суму, співаючи гімни До люду, що спить, як те море у сні... Хоч міниться море в огні золотаве І небо озорю Василь Пачовський - До схід сонця
Ліна Костенко — Синівська молитва Даша Астаф’єва
6543
0
10
Я додому пишу нечасто, хоч забралась в таку далечінь. Заважає мені то щастя, то розваги, то просто лінь. Мамо моя, не сумуй... Щиру правду тобі скажу - до неправди душа не лежить: я ніколи в житті не тужу, бо не маю від чого тужит Ліна Костенко — Синівська молитва
Юрій Іздрик - Ти не мусиш мене розуміти Георгій Зубко
5466
0
10
Поезія в начитуванні Георгія Зубко з благодійного бієнале «Крила маю». «Крила маю» – перше бiєнале поезiï, що пройшло в Києві у вересні 2021 року . Це по-справжньому особлива подія, де українські зірки, громадські діячі, поети, пи Юрій Іздрик - Ти не мусиш мене розуміти
Василь Симоненко - Закохана Юлія Мухачова
7293
0
10
Ось на тому й ущухла злива, Розійшлися з під’їзду всі. Ти брела по струмках, щаслива В загадковій своїй красі. Били блискавки ще тривогу, Розтинаючи небосхил, – І веселка тобі під ноги Опустилась, чудна, без сил. Довго вітер уперт Василь Симоненко - Закохана
Микола Вороний - Легенда Ольга Гайдай
9947
0
10
Дівчину вродливу юнак покохав: Дорожче від неї у світі не мав. І клявся, божився, що любить її Над сонце, над місяць, над зорі ясні. "Тебе я кохаю. За тебе умру… Віддам за кохання і неньку стару!" Та мила його не боялась гріха: Бу Микола Вороний - Легенда