Аудіокнига Ольга Ольхова — Руїни в’язниць...


Начитано:
Жанр:
Час запису: 00:01:07
0:00
0:00
0:00
файл
Гучність 100%
Автопауза через 50 хв
Швидкість читання 1x

Слухати аудіокнигу "Ольга Ольхова — Руїни в’язниць..." онлайн українською мовою

Ольга Ольхова — поетеса, журналістка, літературна редакторка. Автор 3 поетичних книг, у тому числі «Керамічна
совість» (2005), «Брунькуються громи» (2007), авторка численних поетичних добірок, а також
критичних статей, у періодиці та мережі інтернет. Авторка понад 30 наукових статей та розвідок у
сфері суспільних комунікацій, журналістської творчості.

Руїни в’язниць постають наче привиди з мороку -
так завзято ми не реставруємо жодну з фортець,
приміряєм кайданки, навіть не звітривши пороху
з надто гучних, як порожні дула, сердець.

Зваблені підлітки – танців, наїдків і музики,
раптом оглухлі до кононади смертей.
Хлопчику-воїне, наполіровані ґудзики
бачаться нам замість куль із твоїх грудей.

Втомлені здалеку, ех, та ж давайте помиримось:
літо, дружба, коктейлі… Окопи, броня…
Дивно, єдина, хто не скористався відпусткою
і не пішов на канікули – це війна.

Поки вона там гроби розкладає із кошика,
ми вчиняємо хліб – зустрічати убивць і катів.
А що Схід наш кровить, то банальна психосоматика:
нам вмирати так легко, жити мертвими – і поготів.


В прослухане
В обране
Інші книги автора «Ольга Ольхова» подивитись все
Ольга Ольхова — Вегетаріанки з неї ніколи б не сталося... Ігор Поліщук
3334
0
10
Ольга Ольхова — поетеса, журналістка, літературна редакторка. Автор 3 поетичних книг, у тому числі «Керамічна совість» (2005), «Брунькуються громи» (2007), авторка численних поетичних добірок, а також критичних статей, у періодиці Ольга Ольхова — Вегетаріанки з неї ніколи б не сталося...
Ольга Ольхова — Море... Ігор Поліщук
3716
0
10
Ольга Ольхова — поетеса, журналістка, літературна редакторка. Автор 3 поетичних книг, у тому числі «Керамічна совість» (2005), «Брунькуються громи» (2007), авторка численних поетичних добірок, а також критичних статей, у періодиці Ольга Ольхова — Море...
Ольга Ольхова — Руїни в’язниць... Ігор Поліщук
3761
0
10
Ольга Ольхова — поетеса, журналістка, літературна редакторка. Автор 3 поетичних книг, у тому числі «Керамічна совість» (2005), «Брунькуються громи» (2007), авторка численних поетичних добірок, а також критичних статей, у періодиці Ольга Ольхова — Руїни в’язниць...
Інші книги виконавця «Ігор Поліщук» подивитись все
Юлія Бережко-Камінська — Він Ігор Поліщук
4233
0
10
Юлія Бережко-Камінська — журналістка, редакторка друкованих видань, організаторка численних мистецьких заходів – вечорів камерної та класичної музики, оперного співу, поезії, співорганізатор Всеукраїнського фестивалю поезії та авт Юлія Бережко-Камінська — Він
Ольга Ольхова — Море... Ігор Поліщук
3716
0
10
Ольга Ольхова — поетеса, журналістка, літературна редакторка. Автор 3 поетичних книг, у тому числі «Керамічна совість» (2005), «Брунькуються громи» (2007), авторка численних поетичних добірок, а також критичних статей, у періодиці Ольга Ольхова — Море...
Ольга Ольхова — Вегетаріанки з неї ніколи б не сталося... Ігор Поліщук
3334
0
10
Ольга Ольхова — поетеса, журналістка, літературна редакторка. Автор 3 поетичних книг, у тому числі «Керамічна совість» (2005), «Брунькуються громи» (2007), авторка численних поетичних добірок, а також критичних статей, у періодиці Ольга Ольхова — Вегетаріанки з неї ніколи б не сталося...
Олександр Козинець — Єво, прокинься... Ігор Поліщук
3378
0
10
Олександр Козинець — український письменник, логопед, викладач, хорист. Автор поетичної тетралогії «Сезони днів»; літературних проектів «Щоденник», «Щоденник. Re: make», «ПРОдайте їсти»; співупорядник збірки поезій «Метро всередин Олександр Козинець — Єво, прокинься...
Марґо Ґейко — Він почув антифони... Ігор Поліщук
3513
0
10
Марґо Ґейко – куртуазний творчий цикл літугрупування «Орден Маньєристів». Поет Любов Володимирівна Лисенко – кандидат культурології, доцент кафедри мов Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського, перекладач і вик Марґо Ґейко — Він почув антифони...
Марґо Ґейко — Ефесом догори Ігор Поліщук
3582
0
10
Марґо Ґейко – куртуазний творчий цикл літугрупування «Орден Маньєристів». Поет Любов Володимирівна Лисенко – кандидат культурології, доцент кафедри мов Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського, перекладач і вик Марґо Ґейко — Ефесом догори
Схожі книги подивитись все
Тарас Шевченко — Мені тринадцятий минало... Федір Стригун
50420
0
10
«Мені тринадцятий минало» було написано у 1847 році. Твір увійшов до збірки «Малий кобзар». Ця поезія митця є автобіографічною: дитинство Шевченка було важким. Тому й твір наповнений як позитивом, так і тугою. У вірші автор зображ Тарас Шевченко — Мені тринадцятий минало...
Федькович Осип-Юрій Адальбертович - Україна Микола Давидюк
8212
0
10
Україно, Запороже, годі вас забути, Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути, Де ті трави шовковії славні степи криють, Де ся квіти поза квіти в зимних росах миють, Де стада ржуть, де соколи, де вірли співають, З буйним вітром у за Федькович Осип-Юрій Адальбертович - Україна
Ліна Костенко — Крила Богдан Ступка
44142
0
10
А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. Ліна Костенко — Крила
Ліна Костенко - Доля Альона Альона
7385
0
10
Наснився мені чудернацький базар: під небом у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі. Одні були царівен не гірш, а другі – як бідні Міньйони. Хту купляв собі Долю за гріш. А хто – і за мільони. Ліна Костенко - Доля
Дмитро Загул - На трави місяць сипав перли… Андрій Міщенко
5863
0
10
а трави місяць сипав перли, З листками легіт шелестів, Кругом луги, ліси завмерли, Горою нісся тихий спів… До зірки зіронька всміхалась І в парі міряли простір… Земля з серпами мряк убралась, Лягали тіні з синіх гір… Шумлива річка Дмитро Загул - На трави місяць сипав перли…
Ліна Костенко — Страшні слова, коли вони мовчать Наталка Суп
105282
0
10
Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, Ліна Костенко — Страшні слова, коли вони мовчать