Аудіокнига Ольга Ольхова — Руїни в’язниць...


Начитано:
Жанр:
Час запису: 00:01:07
0:00
0:00
0:00
файл
Гучність 100%
Автопауза через 50 хв
Швидкість читання 1x

Слухати аудіокнигу "Ольга Ольхова — Руїни в’язниць..." онлайн українською мовою

Ольга Ольхова — поетеса, журналістка, літературна редакторка. Автор 3 поетичних книг, у тому числі «Керамічна
совість» (2005), «Брунькуються громи» (2007), авторка численних поетичних добірок, а також
критичних статей, у періодиці та мережі інтернет. Авторка понад 30 наукових статей та розвідок у
сфері суспільних комунікацій, журналістської творчості.

Руїни в’язниць постають наче привиди з мороку -
так завзято ми не реставруємо жодну з фортець,
приміряєм кайданки, навіть не звітривши пороху
з надто гучних, як порожні дула, сердець.

Зваблені підлітки – танців, наїдків і музики,
раптом оглухлі до кононади смертей.
Хлопчику-воїне, наполіровані ґудзики
бачаться нам замість куль із твоїх грудей.

Втомлені здалеку, ех, та ж давайте помиримось:
літо, дружба, коктейлі… Окопи, броня…
Дивно, єдина, хто не скористався відпусткою
і не пішов на канікули – це війна.

Поки вона там гроби розкладає із кошика,
ми вчиняємо хліб – зустрічати убивць і катів.
А що Схід наш кровить, то банальна психосоматика:
нам вмирати так легко, жити мертвими – і поготів.


В прослухане
В обране
Інші книги автора «Ольга Ольхова» подивитись все
Ольга Ольхова — Море... Ігор Поліщук
3209
0
10
Ольга Ольхова — поетеса, журналістка, літературна редакторка. Автор 3 поетичних книг, у тому числі «Керамічна совість» (2005), «Брунькуються громи» (2007), авторка численних поетичних добірок, а також критичних статей, у періодиці Ольга Ольхова — Море...
Ольга Ольхова — Вегетаріанки з неї ніколи б не сталося... Ігор Поліщук
2919
0
10
Ольга Ольхова — поетеса, журналістка, літературна редакторка. Автор 3 поетичних книг, у тому числі «Керамічна совість» (2005), «Брунькуються громи» (2007), авторка численних поетичних добірок, а також критичних статей, у періодиці Ольга Ольхова — Вегетаріанки з неї ніколи б не сталося...
Ольга Ольхова — Руїни в’язниць... Ігор Поліщук
3303
0
10
Ольга Ольхова — поетеса, журналістка, літературна редакторка. Автор 3 поетичних книг, у тому числі «Керамічна совість» (2005), «Брунькуються громи» (2007), авторка численних поетичних добірок, а також критичних статей, у періодиці Ольга Ольхова — Руїни в’язниць...
Інші книги виконавця «Ігор Поліщук» подивитись все
Ольга Ольхова — Вегетаріанки з неї ніколи б не сталося... Ігор Поліщук
2919
0
10
Ольга Ольхова — поетеса, журналістка, літературна редакторка. Автор 3 поетичних книг, у тому числі «Керамічна совість» (2005), «Брунькуються громи» (2007), авторка численних поетичних добірок, а також критичних статей, у періодиці Ольга Ольхова — Вегетаріанки з неї ніколи б не сталося...
Олександр Козинець — Тривожилась. Трималась... Ігор Поліщук
2889
0
10
Олександр Козинець — український письменник, логопед, викладач, хорист. Автор поетичної тетралогії «Сезони днів»; літературних проектів «Щоденник», «Щоденник. Re: make», «ПРОдайте їсти»; співупорядник збірки поезій «Метро всередин Олександр Козинець — Тривожилась. Трималась...
Юлія Бережко-Камінська — Він Ігор Поліщук
3634
0
10
Юлія Бережко-Камінська — журналістка, редакторка друкованих видань, організаторка численних мистецьких заходів – вечорів камерної та класичної музики, оперного співу, поезії, співорганізатор Всеукраїнського фестивалю поезії та авт Юлія Бережко-Камінська — Він
Олександр Козинець — Льох Ігор Поліщук
3153
0
10
Олександр Козинець — український письменник, логопед, викладач, хорист. Автор поетичної тетралогії «Сезони днів»; літературних проектів «Щоденник», «Щоденник. Re: make», «ПРОдайте їсти»; співупорядник збірки поезій «Метро всередин Олександр Козинець — Льох
Юлія Бережко-Камінська — Як страшно вперед подивитись... Ігор Поліщук
3697
0
10
Юлія Бережко-Камінська — журналістка, редакторка друкованих видань, організаторка численних мистецьких заходів – вечорів камерної та класичної музики, оперного співу, поезії, співорганізатор Всеукраїнського фестивалю поезії та авт Юлія Бережко-Камінська — Як страшно вперед подивитись...
Марґо Ґейко — Він почув антифони... Ігор Поліщук
2943
0
10
Марґо Ґейко – куртуазний творчий цикл літугрупування «Орден Маньєристів». Поет Любов Володимирівна Лисенко – кандидат культурології, доцент кафедри мов Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського, перекладач і вик Марґо Ґейко — Він почув антифони...
Схожі книги подивитись все
Станіслав Тельнюк — Лист на березовій корі Галина Тельнюк
2572
0
10
«Лист на березовій корі» — вірш, присвячений доньці Лесі. Автор пише листа з Тайги, згадуючи зорі, верховіття, папороть… згадує й папірус, якого торкається його рука. В уяві автора з’являється Київ, храми та слов’янські папіруси, Станіслав Тельнюк — Лист на березовій корі
Марґо Ґейко — Ever Rest Ігор Поліщук
3737
0
10
Марґо Ґейко – куртуазний творчий цикл літугрупування «Орден Маньєристів». Поет Любов Володимирівна Лисенко – кандидат культурології, доцент кафедри мов Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського, перекладач і вик Марґо Ґейко — Ever Rest
Юрій Федькович - Шельвах Тетяна Асєєва
4579
0
10
Ой та нікому так, нікому, Та як жовняру молодому у кабатинці, у ремінню Ходити шельвах по камінню, Ой та по зимнім, зимнесенькім У кабатиню тонесенькім. Ой ходить шельвах по морозі, А камінь тріснув на підлозі; Ой камінь тріснув, Юрій Федькович - Шельвах
Ліна Костенко — Крила Богдан Ступка
39260
0
10
А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. Ліна Костенко — Крила
Станіслав Тельнюк — Жовто-біло простягнуті руки осик… Галина Тельнюк
2375
0
10
Ліричний вірш Станіслава Тельнюка із зображенням весняного дня. Чого вартує лише опис неба! Автор нашаровує епітети, наче намистини: синє, густе, заворожено-дивне небо… Митець милується красою природи, а своїм словом милує читача. Станіслав Тельнюк — Жовто-біло простягнуті руки осик…
Станіслав Тельнюк — А річка завмирає Галина Тельнюк
2770
0
10
У вірші «А річка завмирає» автор відкриває читачу прекрасний світ природи: річка, хмари, птиці… А на контрасті посеред цієї краси йде людина… й плаче. Станіслав Тельнюк — А річка завмирає