Популярні жанри
поезія 165
проза 61
Програма ЗНО 61
повість 37
казка 34
Казка 29
роман 25
оповідання 18
новела 16
поема 14
Вірші від Кварталу 13
пісня 11
сучасна література 11
балада 7
драма 4
байка 3
п’єса 2
дума 2
Поема 1
п'єса 1
дитячий 1
горор 1
містика 1
Нон-фікшн 1
фентезі 1

Аудіокнига Борис Грінченко - Моє щастя

Автор:
Начитано:
Поліна Ткач
Жанр:
проза
Час запису: 00:01:59

Слухати аудіокнигу "Борис Грінченко - Моє щастя" онлайн українською мовою

Борис Грінченко “Моє щастя”
Ніжна інтимна лірика з неочікуваним фіналом. Варто умовно поділити цю поезію на три етапи: перший, коли автор розмірковує над земними багатствами і благами та натякає, що для нього це не важливо (“нехай”); другу, коли він описує блаженство бути поруч з кохано - яскраво виражена інтимна лірика; і третю, найкоротшу але найгучнішу - у ній він перекреслює все перераховане вище і заявляє про найбільше щастя для нього - “змогу умерти за рідний край”.
В прослухане
В обране
Інші книги автора «Борис Грінченко» подивитись все
Борис Грінченко - Сірко Софія Середа
6248
0
10
Борис Грінченко - Сірко
Борис Грінченко - Сам собі пан Аня Ліс
12678
0
10
«Сам собі пан» Бориса Грінченка – гумористично-сатиричне оповідання про селянина, який витратив останні гроші на те, аби побути паном. Автор висміює панів і симпатизує кмітливому Данилу, який шукав права людського, а не панського, Борис Грінченко - Сам собі пан
Борис Грінченко - Під тихими вербами Максим Тимченко
19458
0
10
«Під тихими вербами» Бориса Грінченка — друга частина дилогії, продовження повісті «Серед темної ночі». Тут так само гостро звучить проблема соціальної несправедливості, твір має символічне закінчення, яке втілює надію на світле м Борис Грінченко - Під тихими вербами
Борис Грінченко - Матері Богдан Цокало
2177
0
10
Ти надо мною в темні ночі Ніколи не стуляла очі, Мене малого доглядала І сповивала, і кохала, Малому виглядала долю Й благала бога, щоб ніколи Не довелось мені на світі Із лихом, з горем вкупі жити; І все кохання, що палало У тебе Борис Грінченко - Матері
Борис Грінченко - Я кохаю ті хмари похмурі Анна Ступак
2688
0
10
Я кохаю ті хмари похмурі, Що під час велетенської бурі Як озвуться, то слово їх — грім, А ударять — перуном палким, — І здригнеться земля серед бурі, Як гуркоче розгніваний грім. Я кохаю ту квітку маленьку, Що і вітрик зламає бідн Борис Грінченко - Я кохаю ті хмари похмурі
Борис Грінченко - Олеся Христина Петькова
7289
0
10
Борис Грінченко - Олеся
Інші книги виконавця «Поліна Ткач» подивитись все
Борис Грінченко - Моє щастя Поліна Ткач
13485
0
10
Борис Грінченко “Моє щастя” Ніжна інтимна лірика з неочікуваним фіналом. Варто умовно поділити цю поезію на три етапи: перший, коли автор розмірковує над земними багатствами і благами та натякає, що для нього це не важливо (“нехай Борис Грінченко - Моє щастя
Схожі книги подивитись все
Амвросій Метлинський - Старець Євгеній Галич (Женя Галич, O.Torvald)
6279
0
10
Старець Амвросій Метлинський Не до конца забвен будет нищий. Вітрець передзимній, вогкий, холодненький В поблеклій діброві листом шевелив-шелестів, Йшов старець з торбиною, сивий, старенький, По листю червоному й жовтому, лист хру Амвросій Метлинський - Старець
Панас Мирний - Лихі люди Марина Тарасова
16083
0
10
У повісті Панаса Мирного «Лихі люди» основа залишається традиційною для української літератури XIX ст. — зіткнення особи і середовища, але спосіб співвіднесення героя і обставин інший: інтелігент і світ тісно пов'язані, а письменн Панас Мирний - Лихі люди
Вікторія Угрюмова — Така собі епітафія Ірина Чураченко
5241
0
10
Оповідання. Трохи ностальгічне, трохи казкове. Не дитяче. Про Київ, домовичка та може про... самотність? Для теплого вечора, з чашечкою чогось смачного. Вікторія Угрюмова — Така собі епітафія
Наталія Дев’ятко - Злато Сонця, синь Води Наталія Дев’ятко
10279
0
10
По обидва береги Дніпра протягом багатьох століть береже народ стародавні легенди. Одна з них — переказ про тисячолітнє прокляття. Страшним воно було: не знатиме наша земля миру і свободи, чужа воля на ній пануватиме, а той, хто с Наталія Дев’ятко - Злато Сонця, синь Води
Яків Щоголів - Струни Богдан Бенюк
5595
0
10
Яків Щоголів “Струни” Філософська лірика поета, з роздумами про минуле та майбутнє, про пройдений шлях, та те, що чекає попереду. Цікаво, що в вірші присутній образ води, з нею він і порівнює своє життя та його швидку плинність. Яків Щоголів - Струни
Ольга Кобилянська - Природа Максим Тимченко
23465
0
10
Новелу "Природа" Іван Франко зараховував до кращих новел цієї письменниці. Природа у новелі — це не тільки п'янка, пишна, велична декорація, яка поетизує "роман на мент" міської дівчини та гуцульського парубка, це — їхня кров і не Ольга Кобилянська - Природа