Аудіокнига Віолетта Кравченко - Мова


Начитано:
Жанр:
Час запису: 00:02:15
0:00
0:00
0:00
файл
Гучність 100%
Автопауза через 50 хв
Швидкість читання 1x

Слухати аудіокнигу "Віолетта Кравченко - Мова" онлайн українською мовою

Мова має значення!

В прослухане
В обране
Інші книги автора «Віолетта Кравченко» подивитись все
Віолетта Кравченко - Мова Віктор Павлюк
3908
0
10
Мова має значення! Віолетта Кравченко - Мова
Інші книги виконавця «Віктор Павлюк» подивитись все
Віолетта Кравченко - Мова Віктор Павлюк
3908
0
10
Мова має значення! Віолетта Кравченко - Мова
Схожі книги подивитись все
Майк Йогансен - То город-дощ… Валерій Харчишин
8184
0
10
Марк Йогансен “То город-дощ” Ретельно та вміло вибрані епітети на пару з найнеочікуванішими метафорами, роблять цю поезію такою чудовою. З контексту зрозуміло, що мова йде про місто Львів. Тут місто описано дуже аристократично та Майк Йогансен - То город-дощ…
Ліна Костенко — Я вранці голос горлиці люблю Ірина Радченко
6344
0
10
У вірші Ліна Костенко зображує любов до природи у її найрізноманітніших проявах. Авторка оспівує красу природи, яка так сильно відрізняється від перед шумного міста. Ліна Костенко — Я вранці голос горлиці люблю
Борис Грінченко - Сорока Анна Ступак
2115
0
10
Борис Грінченко - Сорока
Станіслав Тельнюк — За обрієм Галина Тельнюк
2783
0
10
Невеликий за розміром вірш Станіслава Тельнюка таїть у собі глибоку думку. Автор вкотре у свої творах використовує антитезу: чорно-сиза птиця, біле покривало… Протиставлення — характерна риса митця. Станіслав Тельнюк — За обрієм
Борис Грінченко - Та де вона Богдан Цокало
1666
0
10
Та де вона? Невже її й не мати? А вітер знов неначе повійнув — «Гей-гей, воли, не гайтеся орати!» Далекий згук за вітром долинув. Це там орач оре велику ниву Серед твердих незайманих степів І заклика на працю неліниву — Я в тих сл Борис Грінченко - Та де вона
Станіслав Тельнюк — А річка завмирає Галина Тельнюк
2715
0
10
У вірші «А річка завмирає» автор відкриває читачу прекрасний світ природи: річка, хмари, птиці… А на контрасті посеред цієї краси йде людина… й плаче. Станіслав Тельнюк — А річка завмирає