Аудіокнига Станіслав Тельнюк — За обрієм


Жанр:
Час запису: 00:00:13
0:00
0:00
0:00
файл
Гучність 100%
Автопауза через 50 хв
Швидкість читання 1x

Слухати аудіокнигу "Станіслав Тельнюк — За обрієм" онлайн українською мовою

Невеликий за розміром вірш Станіслава Тельнюка таїть у собі глибоку думку. Автор вкотре у свої творах використовує антитезу: чорно-сиза птиця, біле покривало… Протиставлення — характерна риса митця.
В прослухане
В обране
Інші книги автора «Станіслав Тельнюк» подивитись все
Станіслав Тельнюк — Лист на березовій корі Галина Тельнюк
3905
0
10
«Лист на березовій корі» — вірш, присвячений доньці Лесі. Автор пише листа з Тайги, згадуючи зорі, верховіття, папороть… згадує й папірус, якого торкається його рука. В уяві автора з’являється Київ, храми та слов’янські папіруси, Станіслав Тельнюк — Лист на березовій корі
Станіслав Тельнюк — Синові Павлу Галина Тельнюк
3688
0
10
«Синові Павлу» — вірш про спогад з дитинства — катання на коні. Хлопець згадує, як батько вперше посадив його в сідло, як він їхав, летів над землею. Він згадує свої відчуття — страх, що переріс у захоплення, згадує рідний погляд Станіслав Тельнюк — Синові Павлу
Станіслав Тельнюк — А річка завмирає Галина Тельнюк
4201
0
10
У вірші «А річка завмирає» автор відкриває читачу прекрасний світ природи: річка, хмари, птиці… А на контрасті посеред цієї краси йде людина… й плаче. Станіслав Тельнюк — А річка завмирає
Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі... Галина Тельнюк
3999
0
10
«Десь зорі тихі...» — ліричний вірш Станіслава Тельнюка, що описує пейзажі, навіює спокій. Автор згадує сільську природу та порівнює її з природою міста. Він робить акцент на тиші, спокої, оповідаючи, як сплять дерева та як навшпи Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі...
Станіслав Тельнюк — Із циклу «На Каялі» Галина Тельнюк
3670
0
10
Це твір про біль та втрату, про жах від щасливого вражого погляду. Автор наповнює твір темінню та відтінками чорних барв, що додають ще більше трагічності та неспокою. Станіслав Тельнюк — Із циклу «На Каялі»
Станіслав Тельнюк — Вже день блакитно відгорів Галина Тельнюк
3468
0
10
Невеликий вірш Станіслава Тельнюка про закінчення весняного дня. Митець додає легкість, свіжість у твір, змальовуючи Дніпро, що «хлюпає та марить океанами». Станіслав Тельнюк — Вже день блакитно відгорів
Інші книги виконавця «Галина Тельнюк » подивитись все
Станіслав Тельнюк — Лист на березовій корі Галина Тельнюк
3905
0
10
«Лист на березовій корі» — вірш, присвячений доньці Лесі. Автор пише листа з Тайги, згадуючи зорі, верховіття, папороть… згадує й папірус, якого торкається його рука. В уяві автора з’являється Київ, храми та слов’янські папіруси, Станіслав Тельнюк — Лист на березовій корі
Галина Тельнюк — Ранок Галина Тельнюк
3129
0
10
Галя Тельнюк — поетеса, співачка, драматургиня, учасниця вокального дуету «Сестри Тельнюк». Творчість поетеси повна загадковості, а словесні сплетіння все більше затягують у вир думок і роздумів. Галина Тельнюк — Ранок
Станіслав Тельнюк — Вже день блакитно відгорів Галина Тельнюк
3468
0
10
Невеликий вірш Станіслава Тельнюка про закінчення весняного дня. Митець додає легкість, свіжість у твір, змальовуючи Дніпро, що «хлюпає та марить океанами». Станіслав Тельнюк — Вже день блакитно відгорів
Станіслав Тельнюк — Жовто-біло простягнуті руки осик… Галина Тельнюк
3337
0
10
Ліричний вірш Станіслава Тельнюка із зображенням весняного дня. Чого вартує лише опис неба! Автор нашаровує епітети, наче намистини: синє, густе, заворожено-дивне небо… Митець милується красою природи, а своїм словом милує читача. Станіслав Тельнюк — Жовто-біло простягнуті руки осик…
Станіслав Тельнюк — Стьобнуло мовчки... Галина Тельнюк
4351
0
10
У вірші «Стьобнуло мовчки» автор описує початок грози. Від тихої природи він переходить до раптового неспокою, щоразу нашаровуючи громові звуки. Митець згадує ревучі лавини, надсвітнє світило та циркулі, що виводять кола у воді. Станіслав Тельнюк — Стьобнуло мовчки...
Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі... Галина Тельнюк
3999
0
10
«Десь зорі тихі...» — ліричний вірш Станіслава Тельнюка, що описує пейзажі, навіює спокій. Автор згадує сільську природу та порівнює її з природою міста. Він робить акцент на тиші, спокої, оповідаючи, як сплять дерева та як навшпи Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі...
Схожі книги подивитись все
Станіслав Тельнюк — Жовто-біло простягнуті руки осик… Галина Тельнюк
3337
0
10
Ліричний вірш Станіслава Тельнюка із зображенням весняного дня. Чого вартує лише опис неба! Автор нашаровує епітети, наче намистини: синє, густе, заворожено-дивне небо… Митець милується красою природи, а своїм словом милує читача. Станіслав Тельнюк — Жовто-біло простягнуті руки осик…
Василь Симоненко — Є тисячі доріг... Вікторія Шабранська
10900
0
10
Вірш «Є тисячі доріг...» Симоненко написав за кілька місяців до смерті. У поезії автор розкрив деталі свого життєвого шляху, передав хвилювання та вагання. Митець згадує батьківську ниву, акцентує увагу на тому, що вона його, така Василь Симоненко — Є тисячі доріг...
Ірина Жиленко - Жар-птиця Аня Ліс
9251
0
10
Сусідка моя — чарівниця — годувала надвечір родзинками у клітці золоту Жар-птицю з очима-намистинками. І як воно трапилось — хто його зна — та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця, і враз освітилас Ірина Жиленко - Жар-птиця
Осип Маковей - Брати мої! Живете ви убого... Єгор Пчьолкін
7783
0
10
Брати мої! Живете ви убого в батьківській хаті, бідній та низькій, із матір'ю, що за життя гіркого здоровля втратила і свій спокій. Зжилися ви з бідою і не ждете ніякої полекші від судьби; щороку на малі загони йдете, усе в обійма Осип Маковей - Брати мої! Живете ви убого...
Галина Тельнюк — Привіт! Я закриваю день... Галина Тельнюк
4131
0
10
«Привіт! Я закриваю день...» — зразок інтимної лірики Галі Тельнюк. У творі присутні описи природи, що перегукуються з настроєм вірша, його ідеєю. Природа вже не вперше увиразнює творчість поетеси. Це — характерна риса Галі Тельню Галина Тельнюк — Привіт! Я закриваю день...
Станіслав Тельнюк — А річка завмирає Галина Тельнюк
4201
0
10
У вірші «А річка завмирає» автор відкриває читачу прекрасний світ природи: річка, хмари, птиці… А на контрасті посеред цієї краси йде людина… й плаче. Станіслав Тельнюк — А річка завмирає