Коментарі
Доки пусто

Аудіокнига Євген Маланюк - Діва-обида


Начитано:
Жанр:
Час запису: 00:02:53

Слухати аудіокнигу "Євген Маланюк - Діва-обида" онлайн українською мовою

Лежиш, розпусто, на розпутті,
Не знати — мертва чи жива.
Де ж ті байки про пута куті
Та інші жалісні слова?
Хто гвалтував тебе? Безсила,
Безвладна, п'яна і німа
Неплодну плоть, убоге тіло
Давала кожному сама.

Мізерія чужих історій
Та сльози п'яних кобзарів —
Всією тучністю просторів
Повія ханів і царів.

Під сонні пестощі султана
Впивала царгородський чар,
Це ж ти — попівна Роксоляна,
Байстрюча матір яничар !

Чаплінському — ясир кохання —
Це ти, безславна і лиха,
В Богдановій ятрилась рані
Вогнем образи і гріха.

Стрибати в гречку — тільки й щастя,
Щоб в корчах зради завмирать —
Це ти, пусте, неплодне трясця,
Ти, Пріська гетьмана Петра.

Звідціль черкаська твоя шатость
І рабська кров твоя звідціль,
І діти, мов дурні курчата,
І сліз — пісні, й бандури — біль,

І та розслабленість ледача
І серця, й розуму, і рук, —
Безсила насолода плачу
Безсоромно-плебейських мук...

Невже ж калюжою Росії
Завмре твоя широчина?
...А над степами вітер віє!
А в небі гуркотить весна!

А степ, гарматами пооран,
Тремтить від крові і кісток,
Та про бої віщує ворон,
Червлен тримаючи шматок.

Повстань, як древлє! Панцир з міді
Замінить лати й ганчірки, —
І знов дівоча стать Обиди
Звитяжно гляне у віки.!.
В прослухане
В обране
Інші книги автора «Євген Маланюк» подивитись все
Євген Маланюк - Діва-обида Богдан Бенюк
3141
0
10
Лежиш, розпусто, на розпутті, Не знати — мертва чи жива. Де ж ті байки про пута куті Та інші жалісні слова? Хто гвалтував тебе? Безсила, Безвладна, п'яна і німа Неплодну плоть, убоге тіло Давала кожному сама. Мізерія чужих історій Євген Маланюк - Діва-обида
Інші книги виконавця «Богдан Бенюк» подивитись все
Євген Маланюк - Діва-обида Богдан Бенюк
3141
0
10
Лежиш, розпусто, на розпутті, Не знати — мертва чи жива. Де ж ті байки про пута куті Та інші жалісні слова? Хто гвалтував тебе? Безсила, Безвладна, п'яна і німа Неплодну плоть, убоге тіло Давала кожному сама. Мізерія чужих історій Євген Маланюк - Діва-обида
Яків Щоголів - Струни Богдан Бенюк
827
0
10
Яків Щоголів “Струни” Філософська лірика поета, з роздумами про минуле та майбутнє, про пройдений шлях, та те, що чекає попереду. Цікаво, що в вірші присутній образ води, з нею він і порівнює своє життя та його швидку плинність. Яків Щоголів - Струни
Схожі книги подивитись все
Іздрик Юрій - loop Юлія Ковальчук
1393
0
10
Юрій Іздрик — український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Один із творців станіславського феномену. Автор низки поетичних та прозових творів. loop моя барселона волога й солона і лон Іздрик Юрій - loop
Максим Рильський - Мова Ірина Хоменко
3476
0
10
Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур'ян. Чистіша від сльози Вона хай буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Прислухайтесь, як океан співає — Народ Максим Рильський - Мова
Дмитро Загул - Бабине літо Сергій Бриль
770
0
10
Упали приморозки ранні На молоду озимину… Берези в білому убранні Гудуть мелодію сумну. В ці дні, задумливо-багряні, Я свого серця не збагну. Снується біле павутиння; Тоненька нитка павука. Струна настроєна осіння Така струнка та Дмитро Загул - Бабине літо
Леся Українка - Конвалія Максим Тимченко
2003
0
10
Конвалія Леся Українка Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким. Та недовго навтішалась Конвалія біла, – І їй рука чоловіча Віку вкоротила. Ой понесли конвалію У високу залу, Понесла її з со Леся Українка - Конвалія
Іван Франко - Ще щебече у садочку соловій... Александр Степаненко
1269
0
10
З вершин і низин Веснянки «Ще щебече у садочку соловій…» Іван Франко Ще щебече у садочку соловій Пісню любую весноньці молодій, Ще щебече, як віддавна щебетав, Своїм співом весну красную вітав. Та не так тепер в садочку, як було: Іван Франко - Ще щебече у садочку соловій...
Євген Плужник - Вона зійшла до моря. Хто вона... Ольга Гайдай
1336
0
10
Вона зійшла до моря. Хто вона, Навіть самій їй байдуже віднині. ...Хіба ж не всі ми - єдності луна В скороминущій і пустій відміні? Лінивий рух - і ось під ноги ліг Прозорий вінчик - кинута намітка, І на стрункім стеблі високих ні Євген Плужник - Вона зійшла до моря. Хто вона...