Аудіокнига Богдан-Ігор Антонич - Зелена Євангелія


Начитано:
Жанр:
Час запису: 00:00:26
0:00
0:00
0:00
файл
Гучність 100%
Автопауза через 50 хв
Швидкість читання 1x

Слухати аудіокнигу "Богдан-Ігор Антонич - Зелена Євангелія" онлайн українською мовою

Весна — неначе карусель,
на каруселі білі коні.
Гірське село в садах морель,
і місяць, мов тюльпан, червоний.

Стіл ясеновий, на столі
слов’янський дзбан, у дзбані сонце.
Ти поклоняйся лиш землі,
землі стобарвній, наче сон цей!
В прослухане
В обране
Інші книги автора «Богдан-Ігор Антонич» подивитись все
Богдан-Ігор Антонич - Зелена Євангелія Ніна Кірєєва
8057
0
10
Весна — неначе карусель, на каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, і місяць, мов тюльпан, червоний. Стіл ясеновий, на столі слов’янський дзбан, у дзбані сонце. Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей! Богдан-Ігор Антонич - Зелена Євангелія
Богдан-Ігор Антонич — Різдво Степан Казанін
16266
0
10
У вірші Богдана-Ігоря Антонича «Різдво» Бог народжується не в яслах, а на санях. Замість волхвів приходять лемки, приносячи із собою місяць. Підкреслюючи значущість рідного краю, поет переносить подію Різдва Христового в лемківськ Богдан-Ігор Антонич — Різдво
Богдан-Ігор Антонич - Дороги Анастасія Кочетова (MamaRika)
6169
0
10
Богдан-Ігор Антонич - Дороги
Інші книги виконавця «Ніна Кірєєва» подивитись все
Іван Франко - Декадент Ніна Кірєєва
10005
0
10
Я декадент? Се новина для мене! Ти взяв один з мого життя момент, І слово темне підшукав та вчене, І Русі возвістив: "Ось декадент!" Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга — Се лиш тому, що склалось так життя. Та є в ній, брате мій, Іван Франко - Декадент
Іван Багряний — Тигролови Ніна Кірєєва
208529
0
10
Сюжет роману розгортається з інтригуючої зав’язки: на останній станції виявляється, що втік найнебезпечніший в’язень Григорій Многогрішний, якого пильнував сам начальник ешелону. Подальший розвиток дії складається з ряду небезпеч­ Іван Багряний — Тигролови
Богдан-Ігор Антонич - Зелена Євангелія Ніна Кірєєва
8057
0
10
Весна — неначе карусель, на каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, і місяць, мов тюльпан, червоний. Стіл ясеновий, на столі слов’янський дзбан, у дзбані сонце. Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей! Богдан-Ігор Антонич - Зелена Євангелія
Іван Франко - Гімн Ніна Кірєєва
66247
0
10
Вiчний революцйонер — Дух, що тiло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, Вiн живе, вiн ще не вмер. Нi попiвськiї тортури, Нi тюремнi царськi мури, Анi вiйська муштрованi, Ні гармати лаштованi, Нi шпiонське ремесло В грiб його щ Іван Франко - Гімн
Схожі книги подивитись все
Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі... Галина Тельнюк
3631
0
10
«Десь зорі тихі...» — ліричний вірш Станіслава Тельнюка, що описує пейзажі, навіює спокій. Автор згадує сільську природу та порівнює її з природою міста. Він робить акцент на тиші, спокої, оповідаючи, як сплять дерева та як навшпи Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі...
Ірина Галишко - Вдома чекають Наталя Могилевська
3757
0
10
Відео взято зі святкового конценту до Дня незалежності України в ефірі телемарафону «Єдині новини». Ірина Галишко - Вдома чекають
Станіслав Тельнюк — А цей метелик усього лиш мить Галина Тельнюк
3879
0
10
У творі Станіслав Тельнюк згадує про життя, яке, здається, триває вічність, а насправді — всього лиш мить. Автор акцентує, що мініатюрний метелик і велетенський всесвіт — це ніщо інше, як швидкоплинний момент. Станіслав Тельнюк — А цей метелик усього лиш мить
Ліна Костенко — Крила Богдан Ступка
44193
0
10
А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. Ліна Костенко — Крила
Олександр Козинець — Єво, прокинься... Ігор Поліщук
3378
0
10
Олександр Козинець — український письменник, логопед, викладач, хорист. Автор поетичної тетралогії «Сезони днів»; літературних проектів «Щоденник», «Щоденник. Re: make», «ПРОдайте їсти»; співупорядник збірки поезій «Метро всередин Олександр Козинець — Єво, прокинься...
Ліна Костенко — Страшні слова, коли вони мовчать Наталка Суп
105341
0
10
Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, Ліна Костенко — Страшні слова, коли вони мовчать