Аудіокнига Станіслав Тельнюк — Доні Галі


Жанр:
Час запису: 00:00:38
0:00
0:00
0:00
файл
Гучність 100%
Автопауза через 50 хв
Швидкість читання 1x

Слухати аудіокнигу "Станіслав Тельнюк — Доні Галі" онлайн українською мовою

У творі «Доні Галі» автор змальовує жар-птиць, що мчать за зорями, сплять під вікнами… Станіслав Тельнюк грає на контраста, згадуючи морозну зиму, глибоку ніч та якскравих жар-птиць з пишним пір’ям.
В прослухане
В обране
Інші книги автора «Станіслав Тельнюк» подивитись все
Станіслав Тельнюк — Стьобнуло мовчки... Галина Тельнюк
3756
0
10
У вірші «Стьобнуло мовчки» автор описує початок грози. Від тихої природи він переходить до раптового неспокою, щоразу нашаровуючи громові звуки. Митець згадує ревучі лавини, надсвітнє світило та циркулі, що виводять кола у воді. Станіслав Тельнюк — Стьобнуло мовчки...
Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі... Галина Тельнюк
3708
0
10
«Десь зорі тихі...» — ліричний вірш Станіслава Тельнюка, що описує пейзажі, навіює спокій. Автор згадує сільську природу та порівнює її з природою міста. Він робить акцент на тиші, спокої, оповідаючи, як сплять дерева та як навшпи Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі...
Станіслав Тельнюк — Передосіння Галина Тельнюк
4120
0
10
«Передосіння» — це розповідь про спокійний серпневий день. Автор наповнив вірш легкість, теплотою та коханням, додавши описи природи, звуків та текстур. Станіслав Тельнюк — Передосіння
Станіслав Тельнюк — Балада про мовчання Галина Тельнюк
3536
0
10
«Балада про мовчання» — твір Станіслава Тельнюка про катування Наливайка, який, не вимовивши ні слова, терпляче чекав, аж доки доки не закричав майдан, не витерпівши тиші. Станіслав Тельнюк — Балада про мовчання
Станіслав Тельнюк — Камінна хмара іздалік... Галина Тельнюк
3506
0
10
У творі «Камінна хмара іздалік...» Станіслав Тописує морський пейзаж. Автор привертає увагу до краси, навіює читачеві любов до природи… Просить його: «Мовчи, завмри і пильно слухай, як обертається Земля». Станіслав Тельнюк — Камінна хмара іздалік...
Станіслав Тельнюк — Синові Павлу Галина Тельнюк
3430
0
10
«Синові Павлу» — вірш про спогад з дитинства — катання на коні. Хлопець згадує, як батько вперше посадив його в сідло, як він їхав, летів над землею. Він згадує свої відчуття — страх, що переріс у захоплення, згадує рідний погляд Станіслав Тельнюк — Синові Павлу
Інші книги виконавця «Галина Тельнюк » подивитись все
Станіслав Тельнюк — Тремтлива струнна течія... Галина Тельнюк
3519
0
10
«Тремтлива струнна течія...» — вірш Станіслава Тельнюка, що розкриває внутрішній світ автора. Радість перегукується зі смутком, світло з темінню… Весь текст овиває зелений колір — колір життя та природи. Станіслав Тельнюк — Тремтлива струнна течія...
Станіслав Тельнюк — А цей метелик усього лиш мить Галина Тельнюк
3953
0
10
У творі Станіслав Тельнюк згадує про життя, яке, здається, триває вічність, а насправді — всього лиш мить. Автор акцентує, що мініатюрний метелик і велетенський всесвіт — це ніщо інше, як швидкоплинний момент. Станіслав Тельнюк — А цей метелик усього лиш мить
Станіслав Тельнюк — Вже день блакитно відгорів Галина Тельнюк
3118
0
10
Невеликий вірш Станіслава Тельнюка про закінчення весняного дня. Митець додає легкість, свіжість у твір, змальовуючи Дніпро, що «хлюпає та марить океанами». Станіслав Тельнюк — Вже день блакитно відгорів
Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі... Галина Тельнюк
3708
0
10
«Десь зорі тихі...» — ліричний вірш Станіслава Тельнюка, що описує пейзажі, навіює спокій. Автор згадує сільську природу та порівнює її з природою міста. Він робить акцент на тиші, спокої, оповідаючи, як сплять дерева та як навшпи Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі...
Станіслав Тельнюк — Стьобнуло мовчки... Галина Тельнюк
3756
0
10
У вірші «Стьобнуло мовчки» автор описує початок грози. Від тихої природи він переходить до раптового неспокою, щоразу нашаровуючи громові звуки. Митець згадує ревучі лавини, надсвітнє світило та циркулі, що виводять кола у воді. Станіслав Тельнюк — Стьобнуло мовчки...
Станіслав Тельнюк — Скіфські баби Галина Тельнюк
3724
0
10
Це твір, у якому автор згадує про кам’яні статуї — скіфські баби. Це — монументальні скульптури, що були для давніх людей як ідоли-обереги. Статуї символізували зв’язок землі з небом, а небо у кочівників вважалося священним. Твір Станіслав Тельнюк — Скіфські баби
Схожі книги подивитись все
Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі... Галина Тельнюк
3708
0
10
«Десь зорі тихі...» — ліричний вірш Станіслава Тельнюка, що описує пейзажі, навіює спокій. Автор згадує сільську природу та порівнює її з природою міста. Він робить акцент на тиші, спокої, оповідаючи, як сплять дерева та як навшпи Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі...
Ліна Костенко — Біла симфонія Наталка Суп
7793
0
10
Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу. А ліс, як дрейфуюча шхуна, скрипів, у льоди закутий… І хлопець, зворушливо юний, сказав із дорослим смутком: – Ти пісня моя лебедина, ост Ліна Костенко — Біла симфонія
Василь Симоненко — Ти знаєш, що ти — людина? Ната Жижченко
181106
0
10
Ти знаєш, що ти — людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди — Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе дл Василь Симоненко — Ти знаєш, що ти — людина?
Григорій Сковорода - Ось вона, молодість року! Природи лице оновилось... Ольга Гайдай
7656
0
10
Ось вона, молодість року! Природи лице оновилось; Радо підняв хлібороб звичної праці тягар. Передбачаючи зиму прийдешню, в турботі хазяйській, Саду пильнує свого, ниви свої засіва. Скажеш, щасливий оратай. Але щасливіший од нього, Григорій Сковорода - Ось вона, молодість року! Природи лице оновилось...
Ліна Костенко — І скаже світ... Наталка Суп
6958
0
10
І скаже світ: — Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов — на грані маячні і віра — у наївності на грані. Що можеш ти, розгублене дитя, зробити для вселюдського прогресу? — Я можу тільки кинути життя історії Ліна Костенко — І скаже світ...
Дмитро Павличко - Коли ми йшли удвох з тобою Назар Задніпровський
27175
0
10
Коли ми йшли удвох з тобою Вузькою стежкою по полю, Я гладив золоте колосся, Як гладить милому волосся Щаслива, ніжна наречена... А ти ішла поперед мене, Моя струнка, солодка згубо,- І я помітив, як ти грубо Топтала колоски пшениц Дмитро Павличко - Коли ми йшли удвох з тобою