Аудіокнига Василь Пачовський - До схід сонця


Начитано:
Жанр:
Час запису: 00:02:01
0:00
0:00
0:00
файл
Гучність 100%
Автопауза через 50 хв
Швидкість читання 1x

Слухати аудіокнигу "Василь Пачовський - До схід сонця" онлайн українською мовою

Якби я повірив, що в нашій країні
Тепер сходить сонце, та вже не криваве —
Росли б мені в грудях пісні солов’їні
Під хмарою суму, співаючи гімни
До люду, що спить, як те море у сні...
Хоч міниться море в огні золотаве
І небо озорює сонце нестримне,
Та никну в обаві
І страшно мені:
Твій човен набитий самими сліпцями —
Душа моя плаче без тями.

* * *

Пройшов я свій край, іди місто від міста —
Ніхто не сказав мені рідного слова,
Маленьку дитину годує невіста
Словами чужинців, і сплакав я гірко...
Як рання заграва, тремтить наша мова —
Вона моя гордість, мій зоряний дух!
Як море — шепоче пестливо, говірко,
Як тоня багрова —
Ясує жемчуг, —
Та вирід не чує душі під словами,
Душа моя плаче без тями.
По селах промовив до мене хтось, Нене,
Моїм рідним словом, та він не признався
До тебе за сина, за брата до мене —
Палить воду лава, ненависть б’є з шуму!
Чи згодиться разом вода і вогень?
Хоч он в синім морі вогень розсіявся
І море леліє одну з ним задуму —
Мій біль розридався
На згадку лишень:
Що кат в моїм краю зробив із братами?
Душа моя плаче без тями!

* * *

...О метана бурею, Нене злиденна,
Тебе укріплю я на камені слова,
І будеш, як церква, ясна і сталенна!
З сапфіру зведуться основи і стіни,
З кришталю всі вікна, вібло — чароцвіт!
Колюмни — рубіни, ограда перлова...
І будуть народи іти до країни,
Де піснею — мова,
А думка весь світ,
Як море, заблиснеш усіми красками,
Душа моя плаче без тями!

1907
В прослухане
В обране
Інші книги автора «Василь Пачовський» подивитись все
Василь Пачовський - До схід сонця Юлія Колісник
5296
0
10
Якби я повірив, що в нашій країні Тепер сходить сонце, та вже не криваве — Росли б мені в грудях пісні солов’їні Під хмарою суму, співаючи гімни До люду, що спить, як те море у сні... Хоч міниться море в огні золотаве І небо озорю Василь Пачовський - До схід сонця
Інші книги виконавця «Юлія Колісник» подивитись все
Юрій Клен - Спогади про неокласиків Юлія Колісник
12531
0
10
У мемуарах поета, перекладача, літературного критика Юрія Клена відтворено суспільну та літературну атмосфери 20–30-х років ХХ століття, висвітлено важливі, нерідко маловідомі, моменти життєвої та творчої біографії як самого автор Юрій Клен - Спогади про неокласиків
Пантелеймон Куліш - Січові гості Юлія Колісник
13044
0
10
Тема історичних подій в Україні, зокрема козаччини та гайдамаччина, пронизують усю творчість Пантелеймона Куліша. у романтично-патріотичному ключі написаний твір «Січові гості». У ньому йдеться про відвагу та історію виникнення га Пантелеймон Куліш - Січові гості
Іван Котляревський - Ой я дівчина Полтавка Юлія Колісник
8291
0
10
Ой я дівчина полтавка, А зовуть мене Наталка. Дівка проста, некрасива, З добрим серцем, неспесива. Коло мене хлопці в'ються І за мене часто б'ються. А я люблю Петра дуже, До других мені байдуже. Мої подруги пустують І зо всякими ж Іван Котляревський - Ой я дівчина Полтавка
Олександр Афанасьєв-Чужбинський - Скажи мені правду, мій добрий козаче... Юлія Колісник
6122
0
10
Скажи мені правду, мій добрий козаче, Що діяти серцю, коли заболить? Як серце застогне і гірко заплаче, Як дуже без щастя воно защемить: Як горе, мов терен, всю душу проколе, Коли одцуралось тебе уже все І ти, як сухеє перекотипол Олександр Афанасьєв-Чужбинський - Скажи мені правду, мій добрий козаче...
Михайло Старицький - Кармелюк Юлія Колісник
24213
0
10
Історичний роман Михайла Старицького “Кармелюк” є неповторним зразком української літератури 20-го століття. Твір розповідає про історію життя та зразкові подвиги народного борця, захисника та месника Устима Кармелюка. Старицький Михайло Старицький - Кармелюк
Михайло Петренко - Взяв би я бандуру... Юлія Колісник
5831
0
10
Взяв би я бандуpу Та й загpав, що знав. Чеpез ту бандуpу Бандуpистом став. А все чеpез очi, Коли б я їх мав, За тi каpi очi, Душу я б вiддав. Марусино, серце, Пожалiй мене, — Вiзьми моє сеpце, Дай менi своє. Маруся не чує, Серця н Михайло Петренко - Взяв би я бандуру...
Схожі книги подивитись все
Василь Симоненко – Леся Українка Любов Базів
5020
0
10
Десь вітер грає на віолончелі, Морозні пальці приклада до скла, І ти одна в зажуреній оселі Замріяно схилилась до стола. Мов раб німий на араратській скелі Карбує написи про подвиги царя, Ти на папері почуттів моря Переливаєш в ст Василь Симоненко – Леся Українка
Дмитро Загул - На трави місяць сипав перли… Андрій Міщенко
5409
0
10
а трави місяць сипав перли, З листками легіт шелестів, Кругом луги, ліси завмерли, Горою нісся тихий спів… До зірки зіронька всміхалась І в парі міряли простір… Земля з серпами мряк убралась, Лягали тіні з синіх гір… Шумлива річка Дмитро Загул - На трави місяць сипав перли…
Ольга Ольхова — Вегетаріанки з неї ніколи б не сталося... Ігор Поліщук
3096
0
10
Ольга Ольхова — поетеса, журналістка, літературна редакторка. Автор 3 поетичних книг, у тому числі «Керамічна совість» (2005), «Брунькуються громи» (2007), авторка численних поетичних добірок, а також критичних статей, у періодиці Ольга Ольхова — Вегетаріанки з неї ніколи б не сталося...
Борис Олійник - Пісня про матір Ліля Ребрик
21081
0
10
Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу. — Куди ж це ви, мамо?! — сполохано кинулись діти, — Куди ви, б Борис Олійник - Пісня про матір
Михайло Коцюбинський - Наша хатка Олексій Рева
10157
0
10
Назносим каміння, назносимо глини, Збудуємо хатку з дверима у сіни Та зробимо в хатці яснее віконце, Щоб сяло над нами, мов золото, сонце. А з житніх сніпочків нашита покрівля Рівнесенько вкриє те наше будівля. Та бузькові треба г Михайло Коцюбинський - Наша хатка
Станіслав Тельнюк — Жовто-біло простягнуті руки осик… Галина Тельнюк
2529
0
10
Ліричний вірш Станіслава Тельнюка із зображенням весняного дня. Чого вартує лише опис неба! Автор нашаровує епітети, наче намистини: синє, густе, заворожено-дивне небо… Митець милується красою природи, а своїм словом милує читача. Станіслав Тельнюк — Жовто-біло простягнуті руки осик…