Аудіокнига Василь Пачовський - До схід сонця


Начитано:
Жанр:
Час запису: 00:02:01
0:00
0:00
0:00
файл — — —
Гучність 100%
Автопауза через 50 хв
Швидкість читання 1x

Слухати аудіокнигу "Василь Пачовський - До схід сонця" онлайн українською мовою

Якби я повірив, що в нашій країні
Тепер сходить сонце, та вже не криваве —
Росли б мені в грудях пісні солов’їні
Під хмарою суму, співаючи гімни
До люду, що спить, як те море у сні...
Хоч міниться море в огні золотаве
І небо озорює сонце нестримне,
Та никну в обаві
І страшно мені:
Твій човен набитий самими сліпцями —
Душа моя плаче без тями.

* * *

Пройшов я свій край, іди місто від міста —
Ніхто не сказав мені рідного слова,
Маленьку дитину годує невіста
Словами чужинців, і сплакав я гірко...
Як рання заграва, тремтить наша мова —
Вона моя гордість, мій зоряний дух!
Як море — шепоче пестливо, говірко,
Як тоня багрова —
Ясує жемчуг, —
Та вирід не чує душі під словами,
Душа моя плаче без тями.
По селах промовив до мене хтось, Нене,
Моїм рідним словом, та він не признався
До тебе за сина, за брата до мене —
Палить воду лава, ненависть б’є з шуму!
Чи згодиться разом вода і вогень?
Хоч он в синім морі вогень розсіявся
І море леліє одну з ним задуму —
Мій біль розридався
На згадку лишень:
Що кат в моїм краю зробив із братами?
Душа моя плаче без тями!

* * *

...О метана бурею, Нене злиденна,
Тебе укріплю я на камені слова,
І будеш, як церква, ясна і сталенна!
З сапфіру зведуться основи і стіни,
З кришталю всі вікна, вібло — чароцвіт!
Колюмни — рубіни, ограда перлова...
І будуть народи іти до країни,
Де піснею — мова,
А думка весь світ,
Як море, заблиснеш усіми красками,
Душа моя плаче без тями!

1907
В прослухане
В обране
Інші книги автора «Василь Пачовський» подивитись все
Василь Пачовський - До схід сонця Юлія Колісник
6572
0
10
Якби я повірив, що в нашій країні Тепер сходить сонце, та вже не криваве — Росли б мені в грудях пісні солов’їні Під хмарою суму, співаючи гімни До люду, що спить, як те море у сні... Хоч міниться море в огні золотаве І небо озорю Василь Пачовський - До схід сонця
Інші книги виконавця «Юлія Колісник» подивитись все
Пантелеймон Куліш - Січові гості Юлія Колісник
14383
0
10
Тема історичних подій в Україні, зокрема козаччини та гайдамаччина, пронизують усю творчість Пантелеймона Куліша. у романтично-патріотичному ключі написаний твір «Січові гості». У ньому йдеться про відвагу та історію виникнення га Пантелеймон Куліш - Січові гості
Михайло Старицький - Кармелюк Юлія Колісник
26007
0
10
Історичний роман Михайла Старицького “Кармелюк” є неповторним зразком української літератури 20-го століття. Твір розповідає про історію життя та зразкові подвиги народного борця, захисника та месника Устима Кармелюка. Старицький Михайло Старицький - Кармелюк
Олександр Афанасьєв-Чужбинський - Скажи мені правду, мій добрий козаче... Юлія Колісник
6960
0
10
Скажи мені правду, мій добрий козаче, Що діяти серцю, коли заболить? Як серце застогне і гірко заплаче, Як дуже без щастя воно защемить: Як горе, мов терен, всю душу проколе, Коли одцуралось тебе уже все І ти, як сухеє перекотипол Олександр Афанасьєв-Чужбинський - Скажи мені правду, мій добрий козаче...
Іван Котляревський - Ой я дівчина Полтавка Юлія Колісник
9319
0
10
Ой я дівчина полтавка, А зовуть мене Наталка. Дівка проста, некрасива, З добрим серцем, неспесива. Коло мене хлопці в'ються І за мене часто б'ються. А я люблю Петра дуже, До других мені байдуже. Мої подруги пустують І зо всякими ж Іван Котляревський - Ой я дівчина Полтавка
Юрій Клен - Спогади про неокласиків Юлія Колісник
14214
0
10
У мемуарах поета, перекладача, літературного критика Юрія Клена відтворено суспільну та літературну атмосфери 20–30-х років ХХ століття, висвітлено важливі, нерідко маловідомі, моменти життєвої та творчої біографії як самого автор Юрій Клен - Спогади про неокласиків
Василь Пачовський - До схід сонця Юлія Колісник
6572
0
10
Якби я повірив, що в нашій країні Тепер сходить сонце, та вже не криваве — Росли б мені в грудях пісні солов’їні Під хмарою суму, співаючи гімни До люду, що спить, як те море у сні... Хоч міниться море в огні золотаве І небо озорю Василь Пачовський - До схід сонця
Схожі книги подивитись все
Тарас Шевченко — Хвалилися гайдамаки, на Умань ідучи... Федір Стригун
11097
0
10
«Гонта в Умані» — один із розділів поеми «Гайдамаки». У творі дві сюжетні лінії, які переплітаються між собою: розгортання та хід повстання під назвою Коліївщина та історія особистого життя Яреми. Розвиток сюжетних ліній часто пер Тарас Шевченко — Хвалилися гайдамаки, на Умань ідучи...
Наталія Могилевська - Відірватись від землі Наталія Могилевська
6470
0
10
Відео-поезія в начитуванні Наталії Могилевської з благодійного бієнале «Крила маю». «Крила маю» – перше бiєнале поезiï, що пройшло в Києві у вересні 2021 року . Це по-справжньому особлива подія, де українські зірки, громадські дія Наталія Могилевська - Відірватись від землі
Ліна Костенко - Вечірнє сонце, дякую за день Ліля Ребрик
32133
0
10
Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому. За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти. За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора Ліна Костенко - Вечірнє сонце, дякую за день
Олександр Олесь — О слово рідне! Орле скутий! Юрій Великий
15585
0
10
Продовжуючи традиції Т. Шевченка і Лесі Українки, Олександр Олесь у цьому вірші звеличує рідне слово, яке допоможе пробудити історичну па­м’ять нації. У ньому він зворушливо передав свою любов до рідного слова, в якому відбились в Олександр Олесь — О слово рідне! Орле скутий!
Дмитро Загул - Бабине літо Сергій Бриль
8315
0
10
Упали приморозки ранні На молоду озимину… Берези в білому убранні Гудуть мелодію сумну. В ці дні, задумливо-багряні, Я свого серця не збагну. Снується біле павутиння; Тоненька нитка павука. Струна настроєна осіння Така струнка та Дмитро Загул - Бабине літо
Микола Вороний — Блакитна Панна Дарія Іщук
26739
0
10
Микола Вороний створює гімн весняній природі, молодості, натхненню. Новаторство письменника стосовно цього твору виявилося в розширенні музичних можливостей українського вірша. «Я писав не так од образу, як од звуку», — зазначав в Микола Вороний — Блакитна Панна