Аудіокнига Іван Манжура - Ренегат


Жанр:
Час запису: 3

Слухати аудіокнигу "Іван Манжура - Ренегат" онлайн українською мовою

Розігрався Дунай
Та гука на наш край.
Аж луна у Дніпровому гирлі:
„Гей, розібьє, Дніпро,
Турчин скоро шатро
На старім запорожському тирлі;

Бо звелів падишах:
Тільки паша в степах —
На сини твої військо збивати;
Поведе ж його сам
Недовірок Гасан,
Що не раз уже давсь тобі знати.

Стережися того
Ти походу його!—
Цілував він клейноди султанські:
"Хоч живий не зверну,
А в іслам поверну
Я народ,—каже він,—подніпрянський".

Розіслав скрізь листи,
Щоб до його нести
Усі мали ікони, кадила..
Поки, каже, моя
Ще без зброї гуля
Несказанно-страшенная сила,

А не то, вороги,
Вибью всіх до ноги,
У неволю і брати не буду;
Я із військом своїм
Налетю немов грім,—
Не забудете ви і до суду!"

Так не дайся на сміх!—
На синів бо твоїх
Маю певну я, брате, надію,
Що не тільки себе.
Захистять і мене,—
Я ж нічего собакамъ не вдію."

Скаламутнів старий,
Бо він знав, хто такий
Оттак нагло на хрест похвалявся:
Коло його він зріс.
Йому службу він ніс,
Коло його й лицарства навчався.

А як зріс він, носив
Під Стамбул і Козлів
Дніпр чайки його утлі й ватагу;
Дав і славу йому
У Подніпрі всьому,
І багатство, і честь, і повагу.

Йшла пайда козаку,—
Скоро став на знаку
За лицарство своє він в громаді;
Незабаром за тим
Козаки кошовим
Його вибрали чесно на раді.

За-для його ж була,
Як він мислив, мала
Отта честь товариська і шана;
Спокусив його гріх:
Він ізрадив своїх,
Передавсь у Стамбул до султана.

Там він хрест потоптав
Свій закон поламав,
Недовірком зробивсь, ренегатом;
І за скверну хулу.
Заробив він хвалу,—
Став султанові ніби б то братом...

Аж ось чутка прийшла.
Що орда уже йшла.
З Перекопу на рідну Вкраїну;
Тут уже козакам,
Немов вільним пташкам,
Не було суперечі й упину.

Мов рої ті гулкі,
Де і брались полки,
Уставала за лавою лава...
Короговки шумлять,
Наче миру ясять:
„Пробудилась козацькая слава!“

Ось минає Страсна,
Настигає Чесна
Рокова великодна субота;
Завтра ж той роковий
Йде Великдень святий,
А козацьтву нагальна робота.

І не їсть, і не спить,
Пильно варту держить
Та у стінах пробої латає;
Бо його як вода,
Хижа Кримська Орда
Із Турчином кругом обіймає.

То і зрадник Гасан
Свій розбив отам стан
Круг Килиберди, славнаго міста;
І вже з тиждень гуля,
З церков бані валя,
Та не вибьє ніяк товариства.

Він на завтра усім
Заказав це своїм—
Дочуватися дзвона святого:
Як ударить—то йти,
Смерть на стіни нести,
Не шкодіти й дитяти малого.

Мовчки ждуть козаки:
Од лихої руки
Не минути цю ніч їм напасти;
І жадав з їх усяк,
І дукарь, і харпак,
Щоб з віру із честію пасти.

Ось загув уже дзвін,
А за ним не один—
Затрезвонили, радість віщують,
І „Христос вескресе“
Буйний вітер несе
А хижаки немов і не чують...

Що ж то сталося там
Лютим їх ворогам?
Де їх похвалки злії на-втіки?
Чом на стіни не йдуть,
Наглу смерть не несуть,
А збіраються ніби на-втіки?—

У роскішнім шатрі,
Та на львовім хутрі
Недовірок лежить, мов конає;
Склепив очі юнак.
Роспластавсь, як мертвяк,
Та силенно-силенно зітхає.

То він, тільки почув,
Як трезвін той загув
Радість певну хрещеного світа,—
Спогадалось йому
Все те, вірив чому
Він колись то у давнії літа,

Йому мріють церкви,
Лопотять корогви,
Празникову він чує скрізь мову...
І силенно тоска
Йому груди стиска:
Вже не вернеться те йому знову!...

Ось він тихо підвівсь,
На схід сонця схиливсь.
Та ридає так тяжко без гласу;
Навкруги аж гуде,
Орда хижа та жде,
Коли дасть на грабіжку він ясу.

Він же гірко рида,
Та поклони склада,—
Напути його, Мати Пречиста!...
А там вийшов, гукнув
Та й назад повернув
Од Килиберди, славного міста.
В прослухане
В обране
Інші книги автора «Іван Манжура» подивитись все
Іван Манжура - Ренегат Оксана Півонос (Ксюша Зотова)
4152
0
10
Іван Манжура - Ренегат
Іван Манжура - Степ Андрій Міщенко
5838
0
10
Гей ти, степ широколаний, Мій килиме сріблотканий! Розпростерся ти широко, Що не скине й орле око Твоє займище безкрає! Гей, повідай-бо, мій краю, Де краса твоя розкішна: Сива тирса срібна, пишна, Що коневі колись крила Круті перс Іван Манжура - Степ
Інші книги виконавця «Оксана Півонос (Ксюша Зотова)» подивитись все
Іван Манжура - Ренегат Оксана Півонос (Ксюша Зотова)
4152
0
10
Іван Манжура - Ренегат
Схожі книги подивитись все
Григорій Сковорода — De libertate Анастасія Оруджова
15031
0
10
Для ліричного героя воля — найбільше багатство, найвища цінність. У про­тиставленні золота і свободи, на думку автора, перемагає свобода. Уособ­ленням вільної людини, яка змогла подарувати надію на волю українцям, є Б. Хмельницьки Григорій Сковорода — De libertate
Станіслав Тельнюк — А річка завмирає Галина Тельнюк
2888
0
10
У вірші «А річка завмирає» автор відкриває читачу прекрасний світ природи: річка, хмари, птиці… А на контрасті посеред цієї краси йде людина… й плаче. Станіслав Тельнюк — А річка завмирає
Юрій Іздрик - Ти не мусиш мене розуміти Георгій Зубко
5163
0
10
Поезія в начитуванні Георгія Зубко з благодійного бієнале «Крила маю». «Крила маю» – перше бiєнале поезiï, що пройшло в Києві у вересні 2021 року . Це по-справжньому особлива подія, де українські зірки, громадські діячі, поети, пи Юрій Іздрик - Ти не мусиш мене розуміти
Павло Тичина - Арфами, арфами... Гарік Корогодський
17700
0
10
Арфами, арфами — золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Думами, думами — наче море кораблями, переповнилась блакить Ніжнотонними: Буде бій Вогневий! Сміх буде, плач буде Пе Павло Тичина - Арфами, арфами...
Дмитро Павличко - Коли ми йшли удвох з тобою Назар Задніпровський
25139
0
10
Коли ми йшли удвох з тобою Вузькою стежкою по полю, Я гладив золоте колосся, Як гладить милому волосся Щаслива, ніжна наречена... А ти ішла поперед мене, Моя струнка, солодка згубо,- І я помітив, як ти грубо Топтала колоски пшениц Дмитро Павличко - Коли ми йшли удвох з тобою
Тарас Шевченко — Мені тринадцятий минало... Федір Стригун
46439
0
10
«Мені тринадцятий минало» було написано у 1847 році. Твір увійшов до збірки «Малий кобзар». Ця поезія митця є автобіографічною: дитинство Шевченка було важким. Тому й твір наповнений як позитивом, так і тугою. У вірші автор зображ Тарас Шевченко — Мені тринадцятий минало...