Коментарі
Доки пусто

Аудіокнига Осип Маковей - Брати мої! Живете ви убого...


Начитано:
Жанр:
Час запису: 00:01:42

Слухати аудіокнигу "Осип Маковей - Брати мої! Живете ви убого..." онлайн українською мовою

Брати мої! Живете ви убого
в батьківській хаті, бідній та низькій,
із матір'ю, що за життя гіркого
здоровля втратила і свій спокій.

Зжилися ви з бідою і не ждете
ніякої полекші від судьби;
щороку на малі загони йдете,
усе в обіймах смутку і журби.

А я пішов у світ ще за дитини,
мов вигнанець, з родинного гнізда,
убогий син убогої родини,
що мав кудись іти, не знать куда.

Опущений, безпомічний хлопчина,
у молодім віку чого я не зазнав!
Пройшла життя найкраща вже частина —
і ось нічого я не доконав.

Ані для вас, ні для мого народу,
ані для себе, сина бідака;
вже трийцять кілька літ пройшло від роду,
а у житті моїм все доля мужика.

І рад би я, мої брати, злетіти
наново до колишнього гнізда;
згадали б ми, як ми були ще діти,
як не лякало нас життя й біда.

І се життя, що ще мені осталось,
я обернув би на пожиток вам —
нехай би вам ще сонце усміхалось,
нехай би мати ще співала вам.

Прожив би з вами вік, як предки наші,
що в могилках затоптаних, сумних,
і в старості, немов листок зів'явши,
спочив би тихо й радо коло них.

23.1. 1901
В прослухане
В обране
Інші книги автора «Осип Маковей» подивитись все
Осип Маковей - Брати мої! Живете ви убого... Єгор Пчьолкін
1354
0
10
Брати мої! Живете ви убого в батьківській хаті, бідній та низькій, із матір'ю, що за життя гіркого здоровля втратила і свій спокій. Зжилися ви з бідою і не ждете ніякої полекші від судьби; щороку на малі загони йдете, усе в обійма Осип Маковей - Брати мої! Живете ви убого...
Інші книги виконавця «Єгор Пчьолкін» подивитись все
Олександр Олесь - В Криму Єгор Пчьолкін
1236
0
10
В обіймах хмар мовчали скелі... І хмари так казали їм: "О любі сестри, полетім В краї щасливі і веселі..." В обіймах хмар мовчали скелі... І хмари тихо полетіли... І сльози сріблились на них... І ніби сльози, з скель німих Каміння Олександр Олесь - В Криму
Осип Маковей - Брати мої! Живете ви убого... Єгор Пчьолкін
1354
0
10
Брати мої! Живете ви убого в батьківській хаті, бідній та низькій, із матір'ю, що за життя гіркого здоровля втратила і свій спокій. Зжилися ви з бідою і не ждете ніякої полекші від судьби; щороку на малі загони йдете, усе в обійма Осип Маковей - Брати мої! Живете ви убого...
Схожі книги подивитись все
Станіслав Тельнюк — Стьобнуло мовчки... Галина Тельнюк
217
0
10
У вірші «Стьобнуло мовчки» автор описує початок грози. Від тихої природи він переходить до раптового неспокою, щоразу нашаровуючи громові звуки. Митець згадує ревучі лавини, надсвітнє світило та циркулі, що виводять кола у воді. Станіслав Тельнюк — Стьобнуло мовчки...
Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі... Галина Тельнюк
223
0
10
«Десь зорі тихі...» — ліричний вірш Станіслава Тельнюка, що описує пейзажі, навіює спокій. Автор згадує сільську природу та порівнює її з природою міста. Він робить акцент на тиші, спокої, оповідаючи, як сплять дерева та як навшпи Станіслав Тельнюк — Десь зорі тихі...
Іван Манжура - Степ Андрій Міщенко
1383
0
10
Гей ти, степ широколаний, Мій килиме сріблотканий! Розпростерся ти широко, Що не скине й орле око Твоє займище безкрає! Гей, повідай-бо, мій краю, Де краса твоя розкішна: Сива тирса срібна, пишна, Що коневі колись крила Круті перс Іван Манжура - Степ
Дмитро Загул - Бабине літо Сергій Бриль
1162
0
10
Упали приморозки ранні На молоду озимину… Берези в білому убранні Гудуть мелодію сумну. В ці дні, задумливо-багряні, Я свого серця не збагну. Снується біле павутиння; Тоненька нитка павука. Струна настроєна осіння Така струнка та Дмитро Загул - Бабине літо
Левко Боровиковський - Волох Тимур Мірошниченко
717
0
10
Левко Боровиковський “Волох” Поезія про людину, яка позбулась від звичних людських турбот (грошей, міста, роботи) і практикує відлюдний спосіб життя наодинці з природою та в повному спокої з дуже своєрідним, але багатством: “густи Левко Боровиковський - Волох
Микола Костомаров - Дитинка Максим Тимченко
1176
0
10
Дитинка Микола Костомаров Із народного предания Темної ночі коло воріт Хтось стукотить; Панська служанка вийшла у сіни: Коло порога мізильна дитина В золотім кріслі сидить. – На тобі, паня, мізинну дитину, Пестуй, годуй, як ріднен Микола Костомаров - Дитинка